Майже  два місяці тому наше видання розмістило опитування наступного змісту: чи задоволені ви якістю обслуговування пацієнтів у Володимир-Волинському ТМО ? Ми не очікували такого резонансу, оскільки в опитуванні станом на 23 жовтня взяло 10546 осіб. Нам приємно, що нас читають активні люди, яким не байдуже, як їх обслуговують в лікарні. З іншого – результати опитування не надто є оптимістичними.

Незадоволені медичними послугами 4 285 респондентів (41%),   частково задоволені – 2 799 (27%). Поряд з тим, є люди, котрі повністю задоволені роботою місцевих медиків. Таких зареєстровано 3 443 особи (33%). Не довелося звертатися до ТМО 19 респондентам, тому їм важко охарактеризувати якість медичного обслуговування.

Звісно, кожна думка має право на повагу, і з нею потрібно рахуватися. Проте коли подібне опитування ми розмістимо після того, як запрацює медична реформа, результати можуть докорінно змінитися. Не побоїмося спрогнозувати – у гіршу сторону.  Щоб не бути голослівними, пройдемося по основних постулатах новацій, які чекають нас з наступного року.

Практично кожний житель України знає про те, що нещодавно парламентарі ухвалили реформу медицини, яка презентована за гаслом: «Гроші ходять за пацієнтом». Ось тільки яким чином вони доганятимуть того пацієнта, спробуємо самостійно розібратися.

Насамперед українці відчують зміни на первинній ланці. Це означатиме, що до нового року кожному з нас доведеться обрати сімейного лікаря та укласти з ним  свого роду договір на лікування. І не важливо, до якої лікарні цей лікар належить: приватна практика, сімейна амбулаторія чи районна лікарня.  Адже держава за кожного, хто звернувся по допомогу до лікаря, заплатить 370 гривень. А пацієнтам гарантує пакет послуг.  Так зазначається у реформі.

Звісно, якщо пацієнт живе у великому місті, де для його послуг є  приватні та комунальні заклади охорони здоров’я, це ще півбіди.  А якщо у селі або містечку, де усією сімейною медициною заправляє один або від сили два лікарі, які окрім довідок для звільнення (читай відлинювання) від навчання, роботи (при домовленості навіть про вагітність), практично лікуванням не займаються, то з кого ж тоді обирати та  договір укладати?  Про яке лікування можна говорити, якщо ці лікарі не уміють навіть кардіограми читати? І завдяки отаким «сімейним» та їхній «професійності» у кожного другого   пацієнта  діагностується  передінфарктний стан. І змушені хворі шукати порятунку в приватних лабораторіях або в інших лікарях, випитуючи їх адреса та прізвища у знайомих.

То з ким же тоді ці угоди укладати? Хіба що для заробітної плати? Адже саме від  кількості відвідування пацієнтами  залежатиме, як вже модно наголошують, дохід лікаря.  У гарного лікаря зарплата може сягнути і 20 тисяч гривень. Поганий не отримає нічого. Тоді виникає ще одне запитання: а яким чином перевірятиметься частота відвідування або ж справжність укладених договорів? Бо не віриться, що до ось таких «професіоналів» відразу ж повалить народ. Хіба що за довідками задля симуляції…. Але таких  більше десятка не назбирається.

Пишуть у коментарях, що від реформи виграють українці. Адже чим більше лікар буде зацікавлений у пацієнтах, тим вища якість лікування. Держава більше не платитиме за ліжко-місця, а тільки за послуги, реально надані хворим. А хто ці реально надані послуги порахує?

А тепер – щодо    кількості і вартості.  Медична реформа передбачає  два види   медичних послуг: безкоштовні та платні.     І перелік того, що оплачуватиме держава, щороку   затверджуватиме Кабмін. Іншими словами, на що вистачить грошей – те і будуть лікувати. Все, що поза межами списку, – турбота пацієнтів.  Поки що офіційних переліків не віднайшли, тож чекатимемо, чи вистачить у пересічного українського хворого грошей хоча б на клізму.

Але, як продовжують вихваляти реформу,  навіть в цьому є позитивний нюанс. Лікарні тепер мають обрахувати і описати всі маніпуляції та встановити тариф. Загальний у всій країні. До прикладу, якщо рентген коштує 20 гривень, то 50 гривень за нього вже не можуть просити. Але яким чином отой середньозважувальний тариф по всій державі прийматиметься і до чого його прив’язуватимуть (до мінімальної пенсії чи зарплати міністрів і депутатів?), також питання цікаве.

І цей рахунок виставлятимуть Національній службі здоров’я. Це нова структура, яка замовлятиме послуги у лікарень. Медзаклади звітуватимуть, чого і на скільки налікували. А потім гроші за послуги через державне казначейство напряму підуть до установ.

Це в ідеалі. Ось тільки у Володимирі-Волинському назріває ще одна проблема. Все ж таки госпітальний округ накрився мідним тазом. І подейкують , що після нового року накаже довго жити інфекційне відділення, реанімація, по декілька ліжок залишать в терапії та неврології. Поліклініки як такої вже не буде, а лише амбулаторія сімейної медицини. Тобто, змін очікуватиметься багато. Саме про них ми  повернемося  у наших наступних публікаціях.

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!