Дотримуватися традицій, особливо для військових, – свята справа. Бо це є покликом серця та душі. І коли могутні військові з’єднання зі славною історією свого часу завдяки бездумній політиці держави занали краху, туга за військовою професією як ніколи з кожним роком все більше точить серце та прагне зустрічі зі своїми однополчанами.
Чотри роки тому депутат Володимир-Волинської міської ради Руслан Мороз – у минулому випускник танкового військогово училища, кадровий офіцер – та керівник ТзОВ «Гербор-Холдинг» Олег Борбелюк вирішли започаткувати добру традицію: у День танкіста збирати усіх ветеранів – танкістів, механіків та майстрів водіння танком, які свого часу служили у 51-ій окремій гвардійській механізованій бригаді, у тому числі 170-го танкового полку.
Так було й цьогоріч. 10 вересня у Володимирі-Волинському поруч із пам’ятником танкістам зібралося більше 20-ти колишніх вояк-танкістів. Сивочолі, дещо зігнуті від болячок та життя постаті, мужні та водночас добродушні обличчя – перше, що впало в очі. Вони радо вітали один одного, ділилися спогадами про службу у дивізії та танковому полку, усвідомлюючи при цьому, що цих часів вже ніколи не повернути.
Сам же танк, попри облізлий від погодніх умов вигляд, гордо височів на постаменті, – єдине, що залишилося від 200-ої кількості танків, які стояли на охороні західних кордонів у Володимирі-Волинському. Нині від тієї міці залишилася хіба що територія, де бродять зграї собак та ростуть чагарі. Тому, як зазначив один із учасників зустрічі, від цієї жахливої картини у нього постійно навертаються сльози, коли проходить поруч із колишнім танковим полком.
Дивно й те, що влада Володимира-Волинського та керівництво військового з’єднання не подбало про те, щоб принаймні до професійного свята пам’ятник привести до пуття, полагодити знищений у підніжжя асфальт та оновити вінок. Такого, як зазначили учасники зустрічі, ще ніколи не було. Це, як не прикро, відкритий, цинічний і зневажливий ляпас усім ветеранам-танкістам: таке припущення звучало від більшості присутніх.
Зробивши фото на пам’ять, депутат міської ради Руслан Мороз запросив усіх на обід, де ветерани мали змогу посмакувати смачною шурпою. Промовляючи тости, кожний намагався якнайбільше розповісти про своє армійське життя, навчання в танковому училищі, поринути у минуле та пригадати курйозні історії, які траплялися під час несення служби.
Ветерани дружно підтримували та доповнювали одне одного, шуткували та кепкували, дякуючи при цьому Руслану Морозу та Олегу Борбелюку за незабутню зустріч, за турботу та увагу, яка на схилі років найбільше цінується людиною. Адже більшості з них вже далеко за 70, тому радість спілкування у великому дружньому колі для кожного з них є неабияким святом.

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!