Її диво-ляльки відомі не тільки на рідній Володимирщині, а й в Україні, і, навіть, поза її межами. Вона є володаркою багатьох гран-прі фестивалів та виставок народної творчості, неодноразово нагороджена дипломами музею ляльок у Львові. Колекція робіт налічує більше півтисячі витворів мистецтва, які вона продає, презентує на багатьох заходах, і просто дарує друзям та знайомим. А нещодавно майстриня спробувала себе в іншому амплуа, – почала писати казки, героями яких є її улюблені ляльки.

Натхнення до Оксани Саганюк із села Овадне прийшло кілька років тому, коли вперше побачила іграшку ручної роботи у Львові. Тоді жінка стала шукати інформацію, яка б відкрила секрет її виготовлення. Перші роботи були з глини, але вони виявились крихкими, та й працювати із цим видом матеріалу непросто. Тому пані Оксана перейшла на пластик. Після запікання він стає гнучким, як пластмаса, і вироби виходять рухливими. На одну ляльку йде один-два дні. Спочатку робиться каркас, потім ліпиться і запікається тіло, клеїться волосся, матеріалом для нього обирає вовну або шиньйони зі штучних пасмів. Для очей майстриня використовує намистинки, обличчя розмальовує акриловими фарбами, і вже наступним етапом є вбрання. Ким має бути лялька: україночкою чи принцесою, або ж козаком чи паном – стає відомо, коли є макет. Одяг шиє теж сама, підбираючи  різні аксесуари. В результаті копіткої праці виходять напрочуд гарні інтер’єрні ляльки, які є окрасою не тільки будь-якої оселі, а й затишного кафе чи магазину. Так, нещодавно вона отримала запрошення від власниці одного з торгівельних закладів міста на оформлення вітрини. Тепер її вироби стали його родзинкою і привертають увагу покупців. А ще пані Оксана відтворює у них різноманітні образи. Тож не дивно, коли якась іграшка схожа на відому співачку, або на когось зі знайомих майстрині.

Крім шедеврів із пластику, жінка виготовляє ще й ляльки із тканини, хоча зізнається, робить це рідко. Такий процес відрізняється від попереднього технікою виконання, оскільки потребує лише наповнювач, відрізок матерії,  і… каву з корицею та ваніллю, у яких вона замочує тканину і запікає. Потім шиє з неї мотанки, які  в результаті попередньої обробки, є пахучими та додають їм родзинки.

Однак останнім часом пані Оксана  замість вишуканих панянок і кавалерів почала виготовляти котів.

  • Саме чотирилапі муркутуни є символом домашнього затишку, тому мені захотілося, щоб вони стали прикрасою не тільки мого  будинку, а й інших, – розповідає майстриня. – Зазвичай, виготовляю пару, яка гармонійно вписується в інтер’єр вітальні, де є камін, хоча її можна розмістити  й в іншому куточку помешкання. Це вже на розсуд господарів, які купують її у мене.  Якось, дивлячись на кота з кішкою у вишуканих вбраннях, у мене виникла ідея написати збірку казок, у якій мої лялькові герої розповідали  про історію нашого міста, його минуле і сьогодення. А кожна з розповідей відбувалася у різних куточках Володимира: у кафе – за філіжанкою кави, на даху найстарішого будинку – під місячним сяйвом, на лавці у ранішньому  парку, або ж  на валах,  пронизаних легендами.

Беручи участь у районному конкурсі «Битва талантів», на якому Оксана представляла свої роботи, на фінал вирішила спробувати втілити задумане у реальність. Майстриня написала казку і зняла на неї відео, у якому головну роль виконують її хвостаті улюбленці. Так трапилось, що на захід завітала директор Львівського рекламно продюсерського центру «Вінкс» –  Людмила Бурбура, котра допомагала в організаційних питаннях. Їй дуже сподобались роботи пані Оксани, і вона запросила її на благодійну акцію «Країна щасливих дітей», організовану відомим громадським діячем Мариною Кінах спільно з арт-школою моди і краси «Kids Style» у Києві. Майстрині запропонували «оживити» свою казку і перенести її на справжню сцену. Допомогли їй у цьому дизайнерка Ольга Паланюк та вихованці модельного агентства «Діас», котрі перевтілившись у хвостатих муркутунів, розповіли глядачам одну з історій стародавнього Володимира.  Саме вона увійде до книги Людмили Бурбури – «Спогади старої феї», яка незабаром вийде у світ. Крім того, Оксана Саганюк  провела у столиці майстер-клас, на якому була приємно  вражена зацікавленістю її творчістю з боку не тільки дітлахів, а й батьків.

– Коли починала займатися виготовленням ляльок, мене ніхто не розумів, навіть рідні, – продовжує розповідати майстриня. – Багато хто вважав це дитячими забавками. Але мені подобалось моє захоплення, і я не зважала на думки інших. І коли побачила, що мої витвори користуються успіхом, до того ж приносять хоч невеликий, але дохід, ще раз переконалась у правильності свого вибору. Я просто повірила у себе, у свої можливості. Утім знаю талановитих людей, яким забракло впевненості і вони опустили руки. Мої роботи оцінюють художники, скульптори, дизайнери Львова,  це багато про що говорить. А коли хтось питає: де купую голови ляльок? Починаю розуміти, що у мене все виходить. Хоча це ще не зовсім той рівень, до якого прагну. Бо потрібно багато працювати, щоб досягти поставленої мети. Та я постійно вдосконалююсь, розвиваюсь, і допомагаю опановувати майстерність іншим.

У планах волинської майстрині – продовження роботи над збіркою казкових історій. А справжньою її родзинкою стануть лялькові коти, які йтимуть у комплекті разом із книжкою ручної роботи. «Як вдається знаходити на все це час?» – цікавлюся у неї. Адже крім захоплення, жінка несе службу в одній з військових частин міста. Та й домашніх клопотів вистачає.

– Я можу вночі творити, що й роблю, здебільшого. Саме у цю пору, коли все навколо поринає у сон, приходить натхнення і народжуються нові ідеї, а з ними і мої герої разом із казками. Час на улюблену справу завжди знайдеться, якщо цього хотіти. Головне – вірити у себе.

Жанна БІЛОЦЬКА

 

 

 

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!