Ця четвірка неймовірно талановитих та вродливих музикантів не вперше виступає у Володимирі. Вони вже чарували своїми голосами у березні на конкурсі краси «Княжна-2017» і зірвали оплески залу. Їхній репертуар складається з українських пісень та світових хітів, які виконують на різноманітних концертах, фестивалях та конкурсах. Це таке собі поєднання нашого «Явора» з інтернаціональним та всесвітньо відомим «II Divo». Знайомтеся: квартет «Luciano» з Луцька. Його учасники Василь Закрева, Олександр Марач, Владислав Семенюк та Андрій Гранат – випускники Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки, на базі якого і утворився  колектив. Про те, що надихнуло на його створення? Чому така назва? Та про репертуар, який співає цей колектив з українсько-італійським присмаком, у нашій з нім розмові.

– Найперше, хотілося б дізнатися, як утворився  квартет?

– Шість років тому «гуляючи»  просторами  Інтернету, Олександр натрапив на інтернаціональний гурт «ІІ Divo», котрий виконував пісню «Адажіо», і загорівся ідеєю створити щось на кшталт  нього, – розповідає керівник гурту Василь Закрева. – Нам така ідея сподобалось і ми підтримали її. І незабаром розпочали роботу над її втіленням.

Я запропонував покласти кілька пісень на ноти і вивчити їх, а на одному з концертів заспівати, – додає Олександр. – Так трапилось, що вперше зробили це у нашому університеті. Після чого декан запропонував виступити на творчому звіті. Тоді й відбувся наш дебют. Щоправда, на той час склад колективу був дещо іншим. Згодом одні учасники, у силу певних обставин, його покинули. А на їх місце прийшли інші. І ось уже чотири роки виступаємо у теперішньому складі, і робимо це доволі успішно.

– Як виникла назва «Luciano»?

– Колектив вже існував два роки, і почав виходити на велику сцену, але назви своєї не мав. Оскільки нашим першим твором був «Адажіо», народний артист України Василь Чепелюк запропонував використати його назву. Але ми вирішили інакше. Підказку знайшли, коли готували наступний твір з репертуару Лучано Павароті. Його ім’я для нас видалось подібним до слів «лучани», «Луцьк». А ще від нього віяло Італією та оперною естрадою. Як ви помітили, половина нашого репертуару співаємо саме цією мовою, яку вивчали в університеті. Таким чином виник український квартет з італійським присмаком.

– Скільки часу йде на вивчення однієї пісні?

– Як правило, на один твір у нас йде місяць-півтора. Однак є й винятки. Приміром, жартівливу пісню «На красуні Василині оженився Опанас», вивчали півроку.

– Зі скількох творів складається ваш репертуар?

– Із тих, які співаємо, близько тридцяти. Інші знаходяться у стадії розробки.

– Чи можете похвалитися авторськими піснями?

– Так. Ми  маємо власні твори, які пишемо разом. Поки їх не багато, але вони вже знайшли свого слухача.

– Можливо, плануєте випустити диск?

– Є такий задум, але не зараз. Над цим потрібно ще попрацювати.

– Як часто вас запрошують виступати? І  які міста, а можливо, країни вдалося відвідати у рамках концертних турів?

– Загалом, гастролюємо Західною Україною. Однак довелось бувати і в Польщі, перший виступ за кордоном відбувся  у Слупську, куди нас делегували від нашого університету, як молодих артистів у рамках співпраці з Поморською Академією,  де ми  з успіхом представили нашу країну, виступивши на кількох сценах.

– Ваша музика не є естрадною, і орієнтована на окремого слухача. Чи можна на ній заробляти на життя?

– Так, наш репертуар відрізняється, скажімо, від репертуару «Дзіздьо», під музику якого сьогодні танцювали діти, і яка є на хвилі популярності. Та не варто забувати, що будь-який музикант працює на слухача, і якщо останній платить за це, значить співак йому цікавий. Так і у нашому випадку: є ті, яким подобається естрадний спів, а є такі, котрі люблять слухати українські народні пісні або ж оперу. Крім того, потрібно грамотно балансувати і підбирати репертуар, в залежності до заходу, на який запрошують, та брати до уваги його вікову категорію.

Однак не є таємницею, що левову частку грошей усі артисти, як початківці, так і відомі, отримують від приватів. Тому якщо вміти об’єднати велику академічну професійну сцену із можливістю таких заробітків, є шанс непогано заробляти. Але варто зауважити, що зарплатня артиста залежить не тільки від його популярності, а найперше – від якості виконання. Не можна сприймати спів як хобі, обов’язково потрібно працювати над кожним твором і вдосконалюватись. Бо слухач вміє розрізняти халтуру від справжньої творчості.

– Скільки часу у вас  займають репетиції?

– Ми збираємось два рази на тиждень. І не важливо, чи хтось хворий, чи у когось температура. Не можеш співати – просто сиди і слухай, як це роблять інші. Але ти мусиш бути присутній на репетиції.

– Чи  можете підрахувати кількість концертів за весь період творчості?

– Ні. Ми часто виступаємо на різноманітних заходах, але жоден з нас ніколи не придавав значення цьому. Якщо акцентувати увагу на заробітках, кількості розклеєних афіш, розданих візитівок, вийде суха статистика, яка повністю знищує мистецтво, заради якого працюємо. Для нас важливо, щоб слухач відчував музику серцем, а для цього потрібно, щоб вона лунала саме звідти.

– Поділіться планами на майбутнє…

– Збираємось якомога більше бувати з виступами за кордоном і влитися у конкурсно-фестивальну діяльність. Це дасть можливість побачити рівень інших виконавців і  перевірити свій, почерпнути щось нове і корисне та заявити про себе. Для цього потрібно багато працювати, що ми й робимо. Впевнені, у нас все вдасться.

Жанна БІЛОЦЬКА

 

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!