Ось і стартував фестиваль «Княжий», який зібрав чимало гостей та жителів міста на мальовничому березі Луги. У парку витав запах диму, смажених шашликів, вареної кукурудзи, смачних випічок, розбавлений  махіто та квасом. Увесь цей мікс, приправлений теплою атмосферою, чудовим настроєм та новими знайомствами з відомими гостями, які приїхали на запрошення фонду Ігоря Гузя «Прибужжя».

І поки на сцені проводив репетицію гурт «Карна», у княжому містечку вирувало справжнє життя. Майстри і майстрині презентували свої роботи, відбувались поетичні та політичні гутірки, вирували дитячі забави, а біля фотозон кожен мав можливість закарбувати фестивальну мить. Усе це разом з фоторепортажем читайте і дивіться далі.

Не можна було пройти повз величезну колекцію ляльок та оберегів Алли Фіть з Іваничівського району. Жінка чотири роки займається улюбленою справою, а її продукція користується чималим попитом на фестивалях та виставках. Однак, найкраще цінять за кордоном. У роботі використовує тканину і капрон, зразки бере з Інтернету, а деякі вигадує сама. А ось Лариса Дрозд з Володимира лялькарством захоплюється сім років. Якщо точніше, розпочалось усе з появою Інтернету, у якому любила посидіти. Одного разу донька поцікавилась, що мама шукає у соцмережах? І порадила їй навчитися заробляти там гроші. Жінка, вирішила прислухатись, і, переглянувши купу роликів, обрала для себе лялькарство. Її колекція налічує більше тисячі екземплярів, які вона продає не тільки в Україні, а й за кордоном: США, Греції, Німеччині… Нерідко замовляють обереги на подружнє життя. Так, одного разу з Німеччини отримала замовлення від подружжя, у якому дружина – українка, чоловік – грузин. Тож і ляльки були виконані в інтернаціональному стилі. Крім того, майстриня вирішила осучаснити мотанки, які не мали облич. Тепер це – невеличкі домашні обереги. Зізнається, коли отримує замовлення від нещирої людини, робота йде важко. Ніби ляльки теж відчувають енергетику нового господаря. Але, не дивлячись на такі моменти, закохана у свої шедеври.

Просто на землі сиділа чарівна блондинка і на верстаті ткала крайку (ремінь). Це – Світлана Курбан з Луцька. Жінка почала опановувати стародавнє ремесло рік тому, після того як побачила у соцмережах майстер-класи на англійській мові. Але до того була знайома з ним з дитинства, оскільки прабабуся була знаною ткалею у селі, і пані Світлана любила спостерігати за її роботою. А коли стала дорослою, продовжила її справу. Чоловік підтримує  захоплення дружини і навіть придбав для неї ткацький верстат.

Молоді інженери, львів’яни Данило, Андрій та Христина презентували на фестивалі дерев’яні конструктори, виготовлені за допомогою лазера. Вони вирішили використати  свої знання, здобуті в інституті, і створити щось незвичайне, спроектувавши макети іграшок середньовічної військової техніки. Їхній дебют відбувся у відомому заповіднику – Тускань, Володимир – став другим містом, куди приїхали молоді винахідники. І зізнаються, що не сподівалися на таку зацікавленість гостей фестивалю їхніми шедеврами. У майбутньому планують презентацію за кордоном.

І поки майстри хвалилися виробами, у дитячому містечку малеча будувала замок і розфарбовувала його. Тим часом в інших куточках парку відбувались гутірки з митцями та політиками, своїм життям жило і наметове містечко. І чим ближче було до вечора, тим більше люду прибувало. Перший день фестивалю набирав обертів.

Жанна БІЛОЦЬКА

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!