У суботу в Україні традиційно стартував сезон полювання на пернату дичину. Тисячі мисливців виїхали на природу, щоб постріляти пташок і просто відпочити по-чоловічому. Адже коли і де ще можна сильній половині   заночувати у наметах біля озера чи річки, насмажити шашликів, приготувати рибну юшку та «потравити» анекдоти. Бувалі мисливці говорять, що у цей день мало хто стріляє. Бо це для них – свято. А ось наступного дня розпочинається справжнє полювання.

Вже не вперше я відкриваю сезон разом з головою Володимир-Волинської районної організації УТМР Олександром Мітяєвим та єгерем Федорем Козлюком. На старому «уазику» з працівниками правоохоронних органів вони об’їжджають мисливські угіддя і здійснюють перевірку дозвільних документів у любителів полювання. Тож і ця, друга субота серпня, стала не винятком. Разом з інспектором сектору реагування патрульної поліції майором Валерієм Шандалком вирушили у дорогу.

Невдало розпочався цей день для одного з мисливців у Сельці. Чоловік ще не встиг нічого вполювати, і навіть вистрілити, як на нього було складено адмінпротокол за ст.20, ч. 1 ЗКУ «Про мисливське господарство та полювання». І поки Федір Кузьмич складав протокол, нам на зустріч крокував мисливець з сорокарічнім стажем Володимир Шлука, котрий  встиг підстрілити чималу качку. Неподалік зустріли компанію чоловіків з Іванич, які вже готували юшку з дичини. За годину від початку відкриття сезону їм вдалося підстрілити аж дві пташки.

Аж трьома трофеями похвалився Владислав Осуховський. Хлопчик приїхав зі Львівщини разом із батьком у гості до дідуся, і разом з ними вирушив на полювання. Щоправда, поки він лише спостерігав за процесом, але у майбутньому планує стати справжнім мисливцем як його рідні.

Польовими дорогами, оминаючи величезні вибоїни, а як не вдавалось, то підскакуючи у салоні «уазика», ми їздили кілька годин сільською місцевістю, допоки не почало сутеніти, і допоки не настав час вечеряти. І як не крути, відкриття полювання без юшки – це не свято. Нею нас пригощав Микола Музиченко у Бубнові. Від нього я дізналася секрети приготування смачнючої ухи, риби та м’яса. А ще мисливець з сорокарічним стажем, хоча, зізнається, що він у нього значно більший, оскільки вчився навикам полювання змалку від діда та батька, поділився проблемою, яка, якщо нічого не робити, може перерости у справжнє лихо. Справа у тім, що у річці Лузі розвелася величезна кількість видри, яка, як він жартома говорить, почала ділити між собою територію. Та найгірше те, що  звір масово винищує рибу. Приміром одна тварина споживає за рік її до півтонни. А оскільки ссавець занесений у Червону книгу, знищувати його забороняється. До видри додався візон річковий, або як його ще називають, – норка американська. Пан Микола розповідає, що за Польщі його дід орендував  це русло ріки разом із навколишніми угіддями, і тоді теж зіштовхнувся з видрячою  проблемою. Однак вдалося її розв’язати. Як? Витравити звіра. Тепер він знову повернувся. Крім нього, з настанням весни приходить інше лихо. Люди  задля розваги палять очерет. Якраз у той час у ньому гніздяться та висиджують яйця птахи. Так, торік після пожежі не можна було без болю дивитись на її наслідки: загинула пара лебедів, а також було знищено гнізда інших пернатих. Пан Музиченко не розуміє, як можна своїми руками знищувати природу, яка є нашим багатством? І для чого люди це роблять?

Ось так за розмовами про полювання, проблеми місцевої флори та фауни непомітно сплинув час, і нам потрібно було повертатись додому.  І хоча на дворі було вже майже темно, у полях, повз які проїжджали, ще повним ходом кипіла робота. А неподалік мисливці святкували відкриття сезону.

Жанна БІЛОЦЬКА

 

 

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!