В нещодавньому дописі ми інформували читачів про перший заїзд у військово-
спортивний табір «Рейнджер Кемп», організатором якого є керівник військово-
патріотичного центру «3-ій полк» Руслан Бормовий. Поряд з тим обіцяли згодом
побувати в таборі та дізнатися про ті випробування та завдання, які довелося подолати
молоді заради одержання звання «Рейнжер».
Отож, 19 липня редакційний колектив на чолі із депутатом Володимир-Волинської
міської ради Максимом Климюком, котрий виступає одним із спонсорів цього табору,
прибув на місце дислокації наметового містечка військово-спортивного табору –
полігон, де проходили вишкіл дітвора другого заїзду.
Примітно відмітити, що із 16 діток з різних куточків Волині та Житомира, усі як один
тренувалися в таборі. Серед них – двоє дівчаток. І хоча у боротьбі за право одержати
звання рейнджера залишилося тільки п’ятеро найстійкіших, решту не байдикували.
Вони на чолі із інструкторами й надалі вчилися тримати в руках макет автомату, грали
у мокрий волейбол, змагалися в американський футбол та брали окопи. Дітвора
вцілому задоволена тим, що стала вихованцями цього табору. Як і належить, їм усім
присвоєні позивні та між усіма чітко розподілені обов'язки. Тут немає рюмсання, немає
такого слова як «не можу», «не хочу» або «не буду». Є тільки команда інструктора, його
допомога і підказка у тому випадку, коли щось не вдається.
На території табору розбиті намети, в яких проживає дітвора. Поряд намети, де
зберігається усе їхнє спорядження та дві площадки для волейболу і футболу.
Облаштоване місце для прийому їжі. Однак найстрашнішим для кожного учасника
табору є місце із риндою. Саме там учасники, які не пройшли випробувань,
позбавляються права продовжувати боротьбу за звання рейнджера одним ударом в
ринду.
Наймолодшим учасником табору є Михайло (позивний – Борзий) із Любомля. Він із
таким захопленням розповідав про своє перебування в таборі, що просто заслухатися
можна. Свій вибір побувати у військово-спортивному таборі Міша пояснив тим, що
хоче опанувати військову майстерність, щоб бути готовим до різноманітних ситуацій
та в подальшому захищати свою Україну. Проживши тут майже тиждень, Михайло
вдячний інструкторам за те, що вони зуміли вдало та змістовно усе організувати,,
починаючи від військової підготовки та закінчуючи дозвіллям. Найбільше Міші
сподобалися ігри, про існування яких йому стало відомо тільки в таборі.
Коли редакційна група прибула в табір, в цей день для усіх його вихованців було
неабияке випробування – цілий день не проронити жодного слова. Дехто навіть капу в
рот запхав аби не спровокувати себе на якийсь звук або слово. Пороте досить шкода
було дивитися на дівчинку, котра все ж таки наприкінці дня необачно вимовила звук,
який зіграв з нею злий жарт – звання рейнджера їй вже не бачити.
Як зазначає керівник табору Руслан Бормовий, діти впродовж цього здавалося б
незначного терміну перебування, стають зовсім іншими. Вони вмить перебудовуються
в кращу сторону, стають зібраними, дисциплінованими та сильнішими духом. Навіть ті,
які ніколи не знали, як вмити тарілку або баняк, опанували цю майстерність. Їм по
годинах дають кристуватся мобільним телефоном тільки для того аби змогли
зателефонувати рідним. Спершу для декого відсутність мобільного в кишені стала
мало не трагедією, однак з часом вони звикли до цього правила. Діти за час
перебування в таборі зрозміли, що таке плече товариша і коли підставити йому своє. У вихованців розвивається почуття команди, учасники якої стають єдиним цілим, коли
змагаються за перемогу та гарні результати.
Під час спілкування із дітьми вдалося дізнатися багато чого цікавого. Попри те, що все
ж таки є відповідна фізична навантаженість, польові умови проживання та певні
військові випробування, вони горять бажанням ще раз тут побувати. Навіть дівчатка.
Це в дечому навіює оптимізм. Наші діти поступово відходять від тепличного виховання
та бажають випробувати себе в найрізноманітних, у тому числі, складних ситуаціях.
Звісно, без підтримки спонсорів табір не зміг би успішно існувати. Тому вихованці на
чолі із тренерським складом висловлюють велику вдячність депутату міської ради
Максиму Климюку за велики та зручні намети, а водіям таксі, що паркуються біля
торгового закладу «Наш край», за безкоштовну доставку їжі.
Попереду ще один заїзд дітвори. Дехто із вихованців, з якими ми зустрічалися, бажає
залишитися на третій тур. А це означає, що організатори та спонсори недарма
працювали над своїм дітищем – військово-спортивним табором «Рейнджер Кемп», який
припав до душі усім вихованцям з різних регіонів України.

This slideshow requires JavaScript.

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!