Минув 31 рік з того часу, як в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року в ході проведення на 4-му реакторі ЧАЕС експериментів, пов’язаних з режимами роботи турбогенератора, виникла великомасштабна з глобальними наслідками аварія, яка розцінюється як найбільша у своєму роді за всю історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих та постраждалих від її наслідків людей, так і за економічними збитками.

Торкнулася трагедія Чорнобиля багатьох родин Володимира-Волинського, які брали участь   у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Багато хто із них відійшов у вічність. Тому вже 31 рік поспіль звучить набат,  а в кожному будинку горить свіча, щоб вкотре нагадати про ту страшну дату, яка залишила незгладимий слід у багатьох душах та зламаних долях людей.

Саме  про це говорилося під час урочистоого  покладання  квітів   до пам’ятного знаку «Пам’ятай Чорнобиль», що височить неповторним гранітом у сквері військового містечка. На цьому урочистому дійстві були присутні заступники Володимир-Волинського міського голови Ярослав Матвійчук та Лариса Кулікова, начальник управління соціального захисту населення Олександр Смикалюк, заступник голови районної ради Алла Мельник та представники місцевих осередків «Спілки Чоронобиль». 

Після урочистостей біля пам’ятника, чорнобильці поклали квіти до дошки пам’яті, що у центрі Володимира-Волинського.

Однак на цьому урочистості не завершилися, оскільки в КМЦ для чорнобильців організували Реквієм Чорнобильської трагедії, де вручали пам’ятні нагороди, квіти, а поміж тим для присутніх звучали концертні номери.

Сам реквієм розпочався із вступного вітального слова та демонстрації фото тих, хто не дожив до сьогоднішнього дня. Згодом заступник міського голови Лариса Кулікова вручала грамоти та подяки чорнобильцям та їхнім родинам. Після цього слово взяла керівник місцевого осередку «Спілки Чорнобиль» Світлана Богайчук. Вона вкотре пригадала про ту страшну дату в історії нашого народу, про яку щороку нагадуватиме біль утрати тих, хто ще донедавна був поряд. Вручаючи відзнаки, Світлана Анатоліївна побажала усім здоров’я, терпіння та довгих років життя.

Спілкуючись із членкинями  Спілки дізналися, що держава останні три роки практично забула про існування та проблеми чорнобильців. Вони не пам’ятають, коли останній раз отримували ордери на житло ті, хто десятками років перебуває на квартирному обліку.  Їх дивує те, що з кожним роком вони втрачають пільги та соціальні гарантії. Невже державні мужі настільки стали черствими до чужого горя, чужої біди та сліз.

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!