У Володимирі-Волинському влада та керівництво автостанції змусили підприємця укласти два договори оренди на одне і теж майно. Істину доводиться відстоювати у судах. Про це інформують Волинські Новини.

Андрій Дячук у 2011 році вирішив розпочати свій невеличкий бізнес – розмістити носії для зовнішньої реклами у Володимирі-Волинському. Місце обрав поруч з автостанцією так, аби рекламні щити потрапляли під погляд людей і не заважали огляду пам’ятки національного значення «Вали городища».

Андрій отримав усі дозвільні документи, погодив їх та отримав позитивне рішення виконкому.

– У рішенні виконкому зазначалося, що у п’ятиденний термін я маю підписати договір оренди цього місця, де будуть розміщуватися носії зовнішньої реклами. Це я зробив. Вже коли ми приїхали монтувати щити, до нас вийшов директор Володимир-Волинської автостанції та почав сперечатися відносно того, що це майно належить йому і, незважаючи на те, що я показав усі документи, він стверджував, що це майно належить підприємству, яке він представляє, – розповів Андрій і додав, що щити все ж встановив, а директору порадив викликати поліцію.

Згодом директор автостанції закликав підприємця до себе в кабінет, де була ще одна людина, яка представилася прокурором.

– Прізвища не пам’ятаю, бо то було вже давно. Він почав мене залякувати і махати якимось папірцем, де нібито писалося, що то їхнє майно. Мені було сказано, якщо не підпишу з ними договір оренди майна, то мене просто посадять. Договір я підписав під тиском. Далі, взявши вже два договори на одне і теж майно, я пішов на прийом до нашого мера міста Петра Саганюка. Розповів все, адже не може людина здійснювати підприємницьку діяльність і сплачувати за одне і те саме майно у дві різні каси. Пан Саганюк доручив своєму заступнику Олегу Свідерському розібратися у цій ситуації, – пригадує Андрій Дячук.

З Олегом Свідерським він кілька разів зустрівся, той сказав, аби Андрій кілька місяців поплатив автостанції, а влада з цим питанням розбереться. Ці кілька місяців затягнулися на довгі п’ять років і в підсумку підприємець сплачував за оренду майна – парапету на виїзді з автостанції – і в міський бюджет, і ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій».

Аби поставити крапку у цій ситуації та, врешті-решт, з’ясувати, кому слід сплачувати орендну плату, Андрій Дячук звернувся до правозахисника та громадського активіста Тараса Сватка. Вивчивши усі документи, вирішив звертатися до суду. Позовну заяву до виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради склала одна з кращих юристів Києва Тетяна Романчук, а представляв інтереси підприємця у суді Тарас Сватко. До речі, позов складено на основі відповідей на звернення до Володимир-Волинської міської ради. І в одній із відповідей значиться, що Володимир-Волинська міська рада не володіє інформацією, кому належить майно, а саме парапет огорожі, і хто є балансоутримувачем.

Натомість ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» надало інформацію, що це майно передано їм у власність. Саме ПрАТ залучено у суді як третя сторона. Отож, судові вимоги ґрунтувались на тому, що Володимир-Волинський виконком не мав права укладати договір оренди, бо це майно не перебуває в його власності, і вимагали визнати цей договір недійсним та стягнути сплачені Андрієм Дячуком кошти за користування неналежним їм майном.

Справу розглядали у Волинському господарському суді, де відбулося три засідання.

– Суддя Валентина Пахолюк, на мою думку, відразу зайняла позицію виконкому. Хоча спочатку казала, як ви обоє з бідного підприємця могли брати гроші. Вона неодноразово наголошувала, що вбачає в даній справі ознаки кримінального правопорушення, але подальших дій відносно цього вчинено не було. Я своїми доводами її переконував, що має бути власник майна. Виконком аргументував, що це їхня земля, яка передана у користування автостанції і тому вони мають повне право на укладення договору. Проте, згідно земельного кодексу, право на земельну ділянку не встановлює право на розміщене на ній майно. Об’єкт, щоб таким стати, має пройти державну реєстрацію і мати інвентарний номер. Цього в судовому засіданні доведено не було. Виявляється, відповідь автостанції про те, що парапет належить їм, була брехливою, – розповідає про перипетії судових засідань Тарас Сватко.

В підсумку, жодна зі сторін не надала документального підтвердження на власність парапету. Більше того, суддя припускала, що майно є безгосподарським.

У суді зробили перерву, адвокат та підприємець думали, що цього часу вистачить, аби конфлікт врегулювався шляхом мирової угоди без подальшої тяганини.

На другому судовому засіданні суддя вирішила призначити земельну експертизу, але вже на третьому судовому засіданні, прийняли рішення і її результатів ніхто не дочекався.

За словами Тараса Сватка, сторону відповідача тоді вже представляла начальник юридичного відділу, а судове засідання тривало буквально десять хвилин. Андрію Дячуку було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

– З шоком ми сприйняли таке рішення, адже є явні порушення: не встановлені факти того, хто є власником майна, не дочекалися земельної експертизи. Я, а також і суддя, наголошували, що на договорі, який укладений з Андрієм Дячуком, проставлена печатка іншої юридичної особи, а мала б бути печатка відділу майнових і земельних ресурсів Володимир-Волинського виконкому, – зазначає Тарас Сватко і додає, що вбачає в цьому ознаки службового підроблення.

Коли розчарування пройшло, Андрій Дячук і Тарас Сватко вирішили боротися далі. Написали апеляцію до Рівненського апеляційного господарського суду і чекають відповідь про призначення судового засідання.

Схаменулися на автостанції. Юрист, що представляв ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій», запропонував зустрітися.

– Мене запитали, якщо вони погоджуються повернути мені кошти і розірвати договір оренди, якими будуть мої подальші дії: чи планую працювати й надалі. Відповів, що звичайно планую, адже до серпня 2017 року маю дозвіл. Він мені пояснив, що на наступний день після розірвання договору, директор автостанції має право демонтувати мою власність. Я зрозумів, що знову починається цей тиск. Натякнули, що треба домовлятися, якщо я хочу далі працювати. Я не починав справу тільки для того, щоб хтось зі мною про щось домовлявся – бажанням було з’ясувати власника майна і укласти з ним договір оренди, – наголошує Андрій Дячук.

Згодом від автостанції підприємцю надійшов новий екземпляр договору в якому орендна плата вже збільшувалася, хоча у суді не було доведено, що це майно їхнє. Автостанція надіслала лист про те, що з 8 травня розриває з Андрієм Дячуком договір та просить підготувати майно до здачі.

– Ми намагаємося добитися справедливості і показати, як місцева влада «сприяє» розвитку підприємництва у місті. В той час як по всій країні закриваються підприємці, у нашому місці є такі люди, як Андрій, які прагнуть працювати чесним шляхом, сплачуючи податки в місцеву казну. Але їм не дають нормально працювати і спонукають до закриття бізнесу у Володимирі-Волинському, – резюмував Тарас Сватко.

Андрій Дячук, своєю чергою, каже, що не намагається шукати з кимось конфліктів:

– Я готовий далі працювати, платити за це місце, бо не хочу мати його задарма. Просто треба визначити одного власника законним шляхом, почекати, хто візьме парапет на баланс і я підпишу договір оренди та буду далі працювати.

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!