Майдан відкрив нам багато нових облич громадських активістів. Але й відкрив і очі на невиліковні метастази української політики – лицемірство, пристосуванство, безпринципність та цинічність.

Свого часу люди повірили у щирість намірів тих, хто йшов до влади під гаслом «Обирай справжніх!». А насправді використали довіру громади, як трамплін у світ політичних махінацій та шкурних оборудок. І тепер ми спостерігаємо суцільні розчарування у тих, хто обіцяв надихнути вітчизняну політику новим змістом людяності і жертовності.

Серед десятків інших ділків подібного штибу варто згадати про Костянтина Зінкевича – типового представника майданної хвилі активістів, надзвичайно чутливих до змін політичних вітрів нагорі.

Цікаво, що до пори до часу про активну громадянську позицію Кястянтина Зінкевича було не видно і не чути. Можливо «злочинна влада» зв’язувала руки колючим дротом? Сумнівно, адже багатьом іншим волинським політикам і громадським діячам нічого не заважало відстоювати свої принципи і в ті «темні» часи, коли гривня була стабільною і щодня в Україні на фронті не гинули люди.

Нагадаємо, що за активну участь у волонтерській справі Українська автокефальна церква нагородила його медаллю «За жертовність», а 2015 року  Зінкевич номінувався на титул  «Людина року». Але тепер цю «людину року» важко впізнати!

«Я так поринув у волонтерство, що забув про власний бізнес», – говорив пан Зінкевич у розпалі своєї волонтерської діяльності на чолі ГО «Активіст».

Тим часом, бізнес, хай і не великий, продовжує працювати. А сам пан Зінкевич на третій рік після Майдану так поринув у підприємництво, що забув про власне волонтерство. І взагалі не може ясно пояснити виборцям, навіщо потрапив до Волинської обласної ради від Княжого Міста. А цілився і того вище – у Верховну Раду України. Добре, що хоч там він не став «обличчям» Володимира-Волинського.

Вихід пана Зінкевича із фракції партії «Самопоміч» дивним чином збігся в часі з наближенням політичного банкрутства партії, лідер якої завалив усю Україну сміттям і завів державу у глухий кут блокад та взаємних звинувачень в рамках «єдиної, європейської та демократичної» команди.

«Партія – живий організм, і вчасна терапія нерідко рятує від більших болячок. Нічого надзвичайного не сталось. Упевнений, що наш партійний організм можна у такий спосіб не лише вилікувати, а й оздоровити», – заявив Зінкевич, коментуючи свій демарш.

Не хочеться згадувати банальну істину про те, що щурі першими тікають з тонучого корабля. Буває й таке, що корабель починає тонути саме від надмірної кількості щурів, котрі вдерлися на нього в надії на сите життя.

Громаді слід краще подбати про те, як відфільтрувати «щурів» ще на стадії виборів (адже пан Зінкевич мріяв стати ще й міським головою Княжого Міста). На жаль, стандартна ситуація, коли революція спочатку виносить на поверхню усіляку «плісняву».

Отже, ті, хто вважають волонтерство індульгенцією від політичних гріхів, мали б замислитися над подальшою долею пана Зінкевича. Довіру громади він втратив остаточно. Проте і далі буде шукати вихід своїй «енергії» під благими гаслами. Сподіваємося, що виборці так чи інакше зроблять правильні висновки щодо цього «діяча».

Волинь не має ганьбити своє обличчя, допускаючи до влади аферистів і пристосуванців. Кожен має займатися своєю справою. Чи політика в нас і надалі буде притулком для тих, хто лише гарно говорить і плює на інтереси громадян?

Ярослав Літвінчук

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!