Проходячи повз книжковий магазин, що на площі, важко не помітити вітрину, що привертає до себе увагу яскравим написом «Українська національна лотерея». Вона з’явилась нещодавно і тому викликає зацікавленість громадян. Що ж криється за нею? І чи не стало колишнє приміщення банку прикриттям одного з ігрових салонів?

Коли у 2009 році були прийняті закони про заборону діяльності салонів ігрових автоматів, на деякий час вони зникли. Проте згодом стали з’являтись, але вже в іншому форматі: у вигляді інтернет-кафе та інтерактивних клубів. І що саме цікаво, на їх діяльність заборона не розповсюджувалась. Зрозумівши хитрість підприємливих власників, влада знайшла вихід і прийняла відповідні зміни у законодавстві.

Але, як бачимо, ігровий бізнес повертається до нас ще в іншому форматі, знайшовши прогалину у законодавстві.

Заклади під вивіскою «Українська національна лотерея» тепер працюють у багатьох містах. Вони представляють собою звичайні ігрові салони, тільки на моніторах автоматів світиться підпис «Лотерейний білет». Тут використовуються фактори, які провокують гравця до постійного повторення гри. Аж допоки не стане пустим гаманець. Зокрема, це інтер’єр без вікон, відсутність годинників та телевізорів, техніка, яка впливає на психологічний стан людини. Відвідувач, опинившись у подібному закладі, занурюється в атмосферу азарту і втрачає відчуття реальності. Приходить до тями тоді, коли у кишені порожньо. І замість того, щоб схаменутися і перестати витрачати гроші на вітер, він кидається на їх пошуки і знову повертається до салону. Захоплення переростає у пристрасть і людина стає залежною. У результаті, влазить у борги і нерідко втрачає не лише все майно, а й сім’ю.

І якщо на якийсь час вдалося припинити це обманливе обдирання, то сьогодні воно повертається у вигляді лотерейних розіграшів. Та що саме цікаво: закону про лотерейну діяльність у державі немає. Натомість є підзаконні акти, у яких апарати для розіграшу лотерей зазначені як «програмно-апаратний комплекс прийому оплати участі у лотереї та обробки інформації». Тож і придертися до власників подібних закладів немає за що.

А от яка користь з того Володимиру? І чи потрібні ці салони у невеличкому містечку, яке як влада (до речі вони розмістились у неї під самісіньким носом), так і активісти, представники різних політичних сил хочуть зробити туристичним? Чи може таким чином усі намагаються залучати гостей? До речі, ще один подібний заклад знайшов собі місце у підвальному приміщенні того ж будинку. І знаходяться вони за кілька кроків одне від одного.

Дивні справи відбуваються у нашому місті, яке має багатовікову історію і прагне розвиватись. З одного боку – ремонтуються дороги, відкриваються дитячі садочки, будуються храми та будинки. З іншого – майже щодня відкриваються інтернет-кафе, ігрові зали… Що може побачити гість міста, котрий оселився у готелі? Як у будинку культури заїжджі роми продають крам, чи у культурно-мистецькому центрі торгують одягом? Чи через кожні 200 метрів – аптеки та магазини з поношеним одягом? А тепер ще й гральні автомати. І це – центр міста. То ж з якими враженнями він поїде? І що розповість у себе вдома про стародавнє місто Володимир?

Хто там шукав туристичну родзинку древнього Володимира, агов? Як бачимо, її і шукати не треба…

Жанна  БІЛОЦЬКА

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!