До Великодня залишився місяць. Трохи більше – до Провідної неділі. Саме до цього свята пам’яті померлих кожний намагатиметься прибрати могили своїх рідних та близьких. Натомість замість старих непотрібних та вицвілих квітів вони встеляться новими та яскравими букетами. Тільки не живими, а тими ж пластмасовими або із спеціальних матеріалів, які ні в огні не горять, ні у воді не тонуть.

І які б гроші ці штучні букети не коштували, проте з кожним роком цвинтарі вкриваються ними все більше.

Ніби від цього пам’ять про покійного родича міцнішає.

Рідко в якому селі біля кладовища ідеальний порядок. Проте саме напередодні Провідної неділі обабіч загород  утворюються смітники із вінків, квітів та ще одного витвору західної моди – лампадок. Де місцева влада на своєму місці – там цей непотріб вивозиться напередодні свята десь за межі населеного пункту для подальшої утилізації. Проте у більшості випадків гори сміття так і залишаються, загрожуючи перетворитися у масу, яка вгризатиметься в землю шкідливими речовинами під час її розпаду від природніх процесів.

Зважаючи на це, священики вже давно відводять чільне місце у проповідях про те, що не яскравими квітами потрібно встеляти могили, а йти до храму та щирою молитвою умиротворяти душу покійного.

Коментуючи тему штучних квітів, священик собору Різдва Христового Ігор Бігун наголосив, що для покійника найкращим подарунком є молитва.  Однак наш народ намагається з усіх сил та останніх грошей прикрасити могилу, тим самим помилково вважаючи, що це вкрай необхідно. Краще на могили принести живі квіти, а вінки – із ялинки. Адже кожний при житті полюбляв якусь квітку, яка росла біля хати. Тож нехай вона й надалі нагадуватиме про цю любов, тільки вже на могилі померлого.

Отець Ігор категорично проти штучних прикрас, бо створюючи красивий вигляд на декілька днів, пізніше створюємо собі великі проблеми. Вінки та букети розлітаються по кладовищу під час вітру, збираються гори сміття, які комусь потім потрібно десь дівати. Тому отець Ігор намагається у надто делікатній розмові із парафіянами донести своє бачення та думку. Звісно, кожний ладен його слухати чи ні, однак мертва квітка ніколи не зможе замінити живу пам’ять.

Вже базари Володимира-Волинського потихеньку перепрофільовуються під продаж штучних квітів, вінків та цілих стрічок із квіточок. Асортимент як завжди вражає не лише різними кольорами, а й фактурою – від маленьких поодиноких квіток до великих букетів та кошиків. Та й ціни відповідно різноманітні. Однак жодна з них не посперечається із тим же барвінком, братиком, проліском, підсніжником, нарцисом або маргариткою. Може ми усі задумаємося та пригадаємо, яку ж квітку полюбляв наш покійний родич та саме її принесемо йому в день пам’яті?

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!