Олена Шарко вперше спробувала себе на сцені у далекому 1977 році, ще навчаючись у десятому класі. Як сьогодні пам’ятає той день, коли, одягнувши  сестрин сарафан, виконувала уривок з відомого твору Олександра Пушкіна «Євгеній Онєгін», перевтілившись у романтичну героїню Тетяну Ларіну. Після цього дебюту вже тепер режисер районного будинку культури Олена Шарко вирішила піти творчим шляхом і після закінченні школи вступила до Рівненського державного інституту культури на режисерський факультет.

Отримавши диплом, працювала у театрі ляльок. Зізнається, що було непросто, бо доводилось вчитися «керувати» німими акторами, інколи залишалась після роботи, щоб вдосконалювати навики. А коли директор володимирського будинку культури Богдан Береза запропонував долучитися до їхнього аматорського театру, не вагаючись, прийняла його пропозицію. Для усіх його учасників Богдан Береза був керівником, вчителем і наставником. І навіть, коли переїхав працювати до Луцька, завжди підтримував і допомагав. Колектив у творчому середовищі тоді називали «підберезовиками».

У 1983 році пані Олена прийшла працювати у Володимир-Волинський районний будинок культури режисером. За її плечима чимало вистав, з якими, разом з колективом, перемагала на різноманітних фестивалях, за що й нагороджена численними грамотами і подяками. Однак, життя повернуло так, що жінка була змушена піти з театру, але не зійшла з творчої стежини. Її запропонували очолити театр-студію «Сучасник» при нашому агротехнічному коледжі. Працювати зі студентами їй подобалось, зізнається, що дуже любить дітей, тож одразу знайшла з ними спільну мову. Вони щирі, безпосередні і талановиті. Але доля знову внесла свої корективи і жінка була змушена змінити професію, якій присвятила все життя, на… вахтера.

І ось нещодавно Олена Шарко знову повернулася до рідного будинку культури, де очолила аматорський театр «Відродження», який вже дав про себе знати прем’єрою вистави «Казка», яка відбулась напередодні Нового року.

16667902_379727659058281_1924324866_o

Творчий колектив театру складається із студентів педагогічного коледжу ім. А. Ю.Кримського, агротехнічного коледжу, працівників культури та мешканців міста та району, які забажали спробувати себе у новому амплуа.

Допомагає Олені Шарко їй донька Галинка, котра теж обрала професію режисера.

Вдалося також познайомитися із сином пані Олени, Андрієм, котрий ось уже другий рік захищає рубежі України і нещодавно прибув у короткострокову відпустку. Порадившись з матір’ю, Андрій ініціював поїздку з концертною програмою на Схід. Тож тепер в культпрацівники готуються у дорогу і вже відпрацьовують номери, з якими виступатимуть. Питання з транспортом і матеріальною допомогою для бійців допомогли вирішити представники міської та районної влади.

Оскільки у місті діє ще один аматорський театр «Різнобарв’я», не могла не поцікавитись, чи не вважає Олена Шарко цей колектив конкуруючим? І як збираються співіснувати у невеличкому місті? На що та відповіла, що не тільки не вважає їх своїми конкурентами, а навпаки –  думає про співпрацю. Вона знайома з режисером цього театру Ларисою Половньовою, яка  є талановитим керівником та прекрасною людиною, і котра неодноразово запрошувала її долучитися до них. Але пані Олені дуже хочеться спробувати втілити свої задуми. А ще, зізнається, що дуже скучила за своєю роботою.

Жанна БІЛОЦЬКА

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!