У кожну першу неділю жовтня в нашій країні щороку відзначають День учителя. Сьогодні в незалежній Україні майже 860 тисяч педагогів, вихователів, майстрів виробничого навчання, науково-педагогічних працівників і управлінців. Вони навчають і виховують понад мільйон дошкільнят, більше п’яти мільйонів школярів, майже три мільйона студентів країни.

День учителя – свято, яке залишається з нами назавжди. Навіть тоді, коли за шкільну парту сіли вже наші діти, онуки… З кожним роком спогади про першу вчительку чи класовода поповнюються новими словами – хорошими, теплими, щирими, відвертими…

Народний депутат України Ігор Гузь навчався у загальноосвітній школі  №19 у Луцьку. Народний обранець дуже добре пам’ятає свою учительку початкових класів – Орисю Леонідівну Федорчук.

гузь

– Хоч нас у класі було багато дітей, але згадується, як учителька якось по-особливому знаходила підхід до кожного, – пригадує Ігор Гузь. – Подобалися «виховні години», на яких нам давали розуміння понять доброта та ввічливість, і навчали розумітися між собою. Загалом, перша вчителька навчила вірити в себе і допомагати друзям та рідним. Дякую Орисі Леонідівні за гарні спогади та міцні знання.

Вітаю усіх освітян з професійним святом!».

518

Ігор Гузь у першому рядку, з права другий.

Черговий наш співрозмовник згадуючи про своїх учителів, пригадує слова одного відомого поета: «Він актор, але його глядачі і слухачі не аплодують йому. Він скульптор, але його роботи ніхто не бачить. Він лікар, але його пацієнти рідко дякують за лікування та далеко не завжди бажають лікуватися… ».

Роман Гук, голова Володимир-Волинської районної ради, навчався в Устилузькій одинадцятирічці з 1982 по 1993 рік. Каже, що запам’ятав усіх своїх вчителів, проте найбільше – першу вчительку Катерину Володимирівну Бичко та класного керівника, педагога, яка вела їх з 5 до 11 класу – Галину Петрівну Стульську.

10376939_539449542822367_4894772481360536080_n                                                            14488848_852314788202506_2011069528_o

– Катерина Володимирівна запам’яталась тим, що завдяки її старанням ми все пізнавали вперше, – перша розв’язана задача, перше прочитане оповідання, перший вивчений напам’ять вірш…, – пригадує голова райради. – А Галина Петрівна, на жаль, її вже немає серед нас, привила нам любов до точних наук. Вона дуже цікаво викладала навчальний матеріал, була справжнім майстром педагогічної справи. Пам’ятаю, що майже завжди сидів на четвертій парті, біля вікна, а перелік улюблених предметів щороку змінювався.

Вітаю усіх учителів з їхнім професійним святом, а особливо тих, у кого я навчався!

– Один єврейський філософ казав: знання – як і небеса – належать усім. Жоден учитель не має права приховувати їх від будь-кого, хто про них просить. Викладання – мистецтво віддавати, – починає свої спогади директор Володимир-Волинської ЗОШ №1 Людмила Самусєва.

Людмилі Віталіївні найбільше запам’яталися роки навчання у педагогічному училищі ім. А.Ю. Кримського. І, відповідно, педагоги цього навчального закладу.

12644873_1553377388310856_7977540840895842438_n

– За роки мого навчання у Володимир-Волинському педагогічному училищі ім. А.Ю.Кримського (1989-1993 рр.), нашим найкращим другом і другою мамою була класний керівник (група 4-Г) Валентина Антонівна Киба, – пригадує Людмила Віталіївна. – Ми завжди старалися дослухатися до її мудрих материнських порад, завжди милувалися її бездоганним виглядом –вбранням, зачіскою, макіяжем. Наші студенти навіть пошепки називали Валентину Антонівну «порцеляновою лялькою». Для нас вона й досі залишається бездоганною у всьому…

14456852_1671316863183574_742554690_o-1          14466241_1671317276516866_1779179278_o                                                                                         14483967_1671316429850284_1026648693_n           14513535_1671317156516878_2102141200_o

Хочеться побажати їй довгих років життя, та подякувати за її доброту і завжди хороший настрій. Валентино Антонівно, ми всі Вас пам’ятаємо та любимо! Вітаю також усіх колег зі святом!

Депутат міської ради, голова молодіжної громадської ради Максим Клим҆юк переконаний, що людина завжди навчається лише у тих, кого любить.

img_4683

 

– Ще великий Йоганн Гете казав, що ті, у яких ми вчимося, правильно називаються вчителями, але не всякий, хто вчить нас, заслуговує це ім’я, – каже депутат міської ради.

До речі, сам він навчався у третій одинадцятирічці міста Володимира-Волинського.

image-0-02-05-784e188e6ea1454ecfe05eeada2ef8d21d41c7ad24b2acaa39b36b51256bcb64-v

Максим Клим҆юк – перший зліва у першому рядку.

– Пам’ятаю усіх своїх учителів. Під час спогадів нікого ніколи не виділяю, бо вважаю, що мені пощастило як з першою учителькою Валентиною Никифорівною Хомяк так і з рештою учителів, – розповідає Максим. – Про кожного з них у мене тільки найкращі спогади. Пам’ятаю учительку з якою грав у шкільних спектаклях. Це Галина Остапівна Гуль. Дуже теплі спогади в мене залишилися про вчительку хімії Надію Семенівну Подопригору. В старших класах я активно займався у театральному гуртку, окрім того, ми по всій Україні виступали з шкільною кавеенівською командою. Саме тому я дуже часто відвідував усілякі репетиції і завжди мусив відпрошуватися з останніх уроків. Через те пропустив дуже багато уроків хімії. А тут приходжу і мені кажуть – у нас контрольна. Нічого не знав, каюсь, але мав якось вийти з цієї ситуації. Написав в зошиті число, контрольна робота, а далі: «Надія Семенівно, я Вас дуже прошу, будьте до мене милостиві!» І що ви думаєте? Вона зачитує оцінки за контрольну, доходить до мого зошита і каже: «Клим҆юк….4» Я тоді полегшено зітхнув…До речі, ця вчителька була активним вболівальником нашої кавеенівської команди. Вона дуже часто нас супроводжувала на усілякі ігри.

Роль педагога полягає в тому, щоб відкривати двері, а не в тому, щоб проштовхувати в них учня. В цьому переконана наша наступна співрозмовниця – начальник відділу організаційно-аналітичної роботи Володимир-Волинської міської ради Ірина Ліщук, яка в свій час була ученицею другої міської одинадцятирічки.

11262377_1846301402261558_296817669458168746_n                                               14542785_2110050565886639_818344387_n

Ірина Ліщук – перша з права, в першому рядку.

– Зоя Лизогуб (учитель української мови та літератури), Людмила Костюк (учитель математики) та Валентина Богуш (учитель англійської мови) – це три учителя, яких я дуже любила в шкільні роки і які стали для мене прикладом у виборі майбутньої професії, – розповідає Ірина. – Кожна з них прищепила любов до предмету, який викладали. Усі троє надзвичайно вимогливі, але якщо Зоя Федорівна – безкомпромісна і однозначна, то Валентина Петрівна – клубочок енергії, тонкого гумору і невичерпного сміху. Ще й досі згадую її «єс-єс-обхс…». А Людмила Володимирівна, поставивши одного разу за контрольну четвірку лише за зайво поставлену крапку в см\км, назавжди змусила запам’ятати правило написання цих скорочених термінів.

А взагалі, ставши дорослою, розумію, які потужні вчителі мене навчали, як вони любили свою професію і нас, своїх учнів. Низький Вам уклін і щире спасибі!

Вкотре вітаємо наших педагогів з професійним святом: Днем працівників освіти. Нехай Вам завжди всміхається доля, дарує Вам міцне здоров’я та довголіття. Бажаємо Вам здійснення найзаповітніших мрій, а також щоб у ваших родинах завжди панували тепло, радість та затишок. Пам’ятайте, що без Вас цей світ буде набагато гіршим, адже саме освітяни дають надію людству на подальший розвиток!

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!