Сьогодні, 23 серпня  відзначають День державного прапора, а завтра, 24 серпня – День Незалежності України. Цьогоріч це ювілейна дата, адже минає 25 років від того часу, коли Верховна Рада УРСР  ухвалила Акт проголошення незалежності України.

25 років для життя людини це багато, а для історії людства – одна мить. Наша держава – молода, але не зважаючи на свій вік, вона вже зазнала багато випробовувань і в минулому і, на жаль, в сьогоденні.

Володимир-Волинський історичний музей організував виставку до 25-ї річниці Незалежності України. На цій виставці представлені пам’ятні для багатьох світлини – документи, перші вісники, перші збори… На виставці також представлені роботи  вихованців Володимир-Волинської дитячої художньої школи, прекрасні вишиті роботи наших місцевих майстринь.

Перед присутніми на відкритті виставки виступив голова товариства “Просвіта” Павло Глущук  А учні зразкової студії «Лодомир» Вероніка Савюк, Ліна Ткачук та Анна Лазорко презентували усім присутнім музичний подарунок. Ровесниця нашої Незалежної держави Тетяна Ткачук декламувала присутнім власні віршовані рядки.

Українці ми, не декорація,
І ніхто з нас не вичавить суть.
Ми – де-юре сформована нація:
Вглиб віків наші корені йдуть.

Наші гени козацькі освячено.
Загартовані ми в боротьбі,
Тож ні метра землі не пробачимо.
Хай це ворог затямить собі.

Стяг у нас синьо-жовтого кольору.
Всі ми – діти своєї землі,
Тож не служимо євро чи долару,
І у рабство не йдем за рублі.

Йде від князя Великого нація!
Наша мова піснями летить.
Українці ми, не декорація.
І ніхто нас не зможе зломить.
Батьківська земля

Батьківська земля – це моя Україна:
Південного Бугу казки і Дніпра,
Це доля народу буремна, нетлінна,
Джерела дитячих надій і добра.

Батьківська земля – веселкові світанки
І перше кохання, й народження мрій,
Із печі хліби, рушники й вишиванки,
Достиглого жита потік золотий.

Батьківська земля – це молитва до Бога,
Родина за пишним столом у свята,
В матусинім серці – за діток тривога,
У батьковім слові – відвертість проста.

Батьківська земля там, де всі працьовиті,
Де вечір у роси вплітає пісні.
Це спогадів річка, найдовша у світі,
Що в серці початок бере день при дні.

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!