І знову зустріч у рамках проекту «Турбота взамін на любов». Цього разу його організатори Максим Климюк та Оксана Сапіга завітали у гості до трьох родин, де виховуються дітки з особливими потребами.

  Любителька книг та кінних поїздок – Оля

Вона народилася вагою у півтора кілограми. У її мами, Галини Андзилевич, сталися передчасні пологи на сьомому місяці вагітності. Лікарі намагалися докласти усіх зусиль, щоб маля побачило світ вчасно і поклали жінку на збереження, та у неї відійшли води. І поки медики вирішували, що робити далі, минула доба. Стан жінки погіршувався і було прийнято рішення негайно рятувати вже не тільки її, а й дитину, яка не отримувала кисень в утробі через зневоднення. Одразу після народження дівчинка потрапила до реанімації, а потім до Луцької лікарні у відділення недоношених дітей. Вже тоді у неї констатували набряк мозку, але за допомогою спеціальних препаратів вдалося його зняти. Протягом року кожних три місяці Галина з донечкою лягали у неврологічне відділення. А вже у рік Олі поставили діагноз – ДЦП.

Кілька разів на рік вони їздили у санаторій «Дачне», де проходили реабілітацію, яка дала свої результати – Оля стала тримати голову і сидіти. На жаль, стати на ноги вона так і не змогла через діагноз, який згодом поставили лікарі – «конь’юктура колінних суглобів». У Львові їй зробили операцію, яка поліпшила її стан, але стовідсоткового одужання не принесла. Та заняття на тренажерах вона не полишає, і це хоч і непомітно для усіх інших, окрім мами, але вони дають свої позитивні результати. Невід’ємною частиною реабілітації є масаж, – донедавна їй його робив чоловік, який також страждає на такий самий діагноз. Та захворіла його мама і він змушений доглядати тепер за нею.

У свої тринадцять років вона багато читає і добре вчиться. Навчання проходить за індивідуальною програмою, адже школу дівчинка не має можливості відвідувати. Проте це не завадило їй закінчити п’ятий клас з похвальним листом. Та найбільше Оля любить кататися верхи на конях. Разом вони їздять до татового знайомого, який тримає скакуна, де відчуває себе справжньою вершницею. І хоча мама не в захваті від такого захоплення донечки, але не може відмовити їй у такому задоволенні, дивлячись на її сяючі очі. Крім того, ще одним улюбленим заняттям Олі є складання пазлів, де з маленьких шматочків паперу утворюються різноманітні картинки. Вона може годинами сидіти на підлозі і збирати їх докупи. А потім сідає за книги, які мама бере їй у бібліотеці. Для свого віку дівчинка досить начитана і розвинена, орієнтується у багатьох темах і прагне знати більше.

Непосидючий Дмитрик

Він ні хвилини не може встояти на одному місці. Тримаючись за мамину руку, вперто намагається змусити її слідувати його правилам. Трирічний Дмитрик народився з синдромом Дауна. Про його діагноз мама – Надія Іванушкіна, дізналась коли вперше взяла малюка на руки. Окрім того у Дмитрика – вада серця. На обстеження довелось їхати спочатку до Луцька, а потім до Києва, де підтвердили діагноз. Неодноразово вони були змушені з Дмитриком лягати у лікарню та їздити до столиці. На лікування та обстеження потрібні  чималі кошти, а працює у родині лише батько. На черзі – черговий візит у клініку. Надія сподівається, що цього разу він буде останнім, бо попередні обстеження показали хорошу динаміку серця. Якщо все буде добре, маленького Дмитрика чекає санаторій у Дачному, де з ним працюватимуть спеціалісти. А поки він вчиться пізнавати світ, тримаючи маму за руку.

Спортивна Аня

Вона – дівчинка «енерджайзер», любить рух та активний образ життя. Залізти на перекладину та зависнути вниз головою – для неї суща дрібниця. А ще вона робить ляльки, скриньки та і інші вироби разом із вчителькою та мамою. Ані Малишевій – чотирнадцять. Дівчинка народилася з синдромом Дауна. Перші кроки зробила у рік і вісім місяців, а от говорити почала пізніше. Її мамі – Алли Богданівни лікарі жодним словом не обмовились, що вона носить під серцем дитину сонця. А коли Аня з’явилась на світ, жінка розгубилась, бо не знала, як виховувати дитя. Чотирнадцять років тому ще не було Інтернету, звідки можна було дізнатись про цей синдром більше. І пані Алла відносилась до неї, як до звичайної дитини. Зараз вона не жалкує про це, бо її донечка майже нічим не відрізняється з-поміж інших дітей.

Через три роки  у сім’ї народився братик, тож клопотів додалося. Мама була змушена приділяти більше уваги обом, крім того, потрібно було з Анею їздити до санаторію у Дачне, де вона вчилась розмовляти. Зате тепер її не перебалакаєш, і комунікації їй не бракує.

Освіту Аня здобуває вдома, де до неї приходять учителі. Найбільше їй подобається трудове навчання, на уроках якого майструє усілякі вироби. А ще любить висіти вниз головою на перекладині, які тато змайстрував у квартирі. Зі слів мами, дівчинка навіть брата переплюнула у цьому. Оскільки чотирнадцять років для дівчат це той вік, коли вони заглядають у мамину косметичку, Аня нічим не відрізняється від них і показує гостям маленькі косметичні дрібнички, які вже спробувала на собі.

Вдома у родини Малишевих є домашній четверолапий улюбленець – пес, якого на прохання дітлахів батьки погодились взяти додому. Тепер він не тільки охороняє їхню домівку, а й бавиться з ними. А ще вміє … говорити. На перший погляд, це видасться фантастикою, та коли Аллі Богданівні про те, що він виводить слово «мама», розповіла сусідка, жінка не повірила, поки сама не переконалась.

Усією сім’єю вони полюбляють активний відпочинок. Як розповідає пані Алла, коли ще дітки були меншими, вони з чоловіком організовували походи у ліс, де збирали ягоди, гриби… І просто ходили лісовими стежками. Повертаючись додому, втомлена дітвора запевняла, що більше не піде у такі виснажені походи. А вже наступного дня запитувала: коли збиратися знову. Такий активний відпочинок є корисним не тільки для Ані, а й для усієї сім’ї, бо допомагає не тільки змінити обстановку і набратися позитивних емоцій. А ще дівчинка дуже хоче, щоб у їхньому дворі була альтанка, у якій би вони усі разом з іншими дітками бавилися. Донедавна мріяла про гойдалку, і тато її зробив, а на альтанку не вистачає коштів. Та вона не втрачає надії і вірить, що її мрія таки збудеться.

Нагадуємо, проект «Турбота взамін на любов» покликаний звернути увагу на дітей з особливими потребами та сімї, у яких вони виховуються, а також надати допомогу, яку вони потребують.

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!