Завжди цікаво читати про цікаві подорожі. Є можливість порівняти – як там у них, як у нас…Тим більше, якщо ці разючі зміні ось тут, недалечко, за якихось сто з лишнім кілометрів.

Наш земляк, підприємець, волонтер, голова Громадської ради при міськвиконкомі Роман Мартинюк нещодавно відвідав сусідню республіку Білорусь. Своїми враженнями він поділився на своїй сторінці у «Фейсбук».

«Цими днями випала нагода відвідати сусідів – республіку Білорусь. В цей момент ми перебуваємо у столиці країни – Мінську.

Від моменту перетину кордону вирішив, що опишу цю подорож тут. Для мене цікаво, щоб мої враження залишились на сторінці, а також розраховую, що тим, хто прочитає мій звіт також буде пізнавально. Відчуваю, що усі спостереження не вмістяться в раціональний розмір одного допису, тому розділю на кілька.

Перший текст вирішив присвятити системі платних доріг ‪#‎BelToll. В Україні такого немає. Тому буде цікаво.

Отже від 1-го липня 2013 року білоруська держава запровадила збір коштів із легкових автомобілів масою до 3.5 тон. Ця норма стосується лише автівок, зареєстрованих за межами Євразійського союзу (Білорусь, Росія, Казахстан, Вірменія). Платити зобов’язані також водії усіх вантажівок, незалежно від країни реєстрації. Нижче посилання на офіційний веб-сайт системи.

http://www.beltoll.by/index.php/beltoll-system

Тарифи за проїзд платними автострадами демократичними назвати досить важко. Так водію легковика доведеться оплатити 0.04€ за 1км. Водіям вантажівок доведеться розкошелитись на 0.09-0.14€ за 1км. Варто додати, що перша вплата стягується щонайменше за 600км шляху. Оскільки наш маршрут передбачав рух від митного посту Доманове, що на Волинській частині україно-білоруського кордону до Мінська, ми змушені були оплатити наперед 700км. Таким чином авансом ми заплатили 28€.

Однак, для того аби зареєструватися в системі #BelToll необхідно придбати спеціальний електронний пристрій. Вони бувають двох типів. Для лобового скла автомобіля існує спеціальний тестер, яким перевіряють скло. Лобове скло нашого Opel Vivaro виявилось повністю металізованим, тобто таким, що не пропускає радіохвилі… Для таких випадків пристрій для обліку виглядає інакше і складається із двох частин – зовнішньої та внутрішньої. Між собою вони взаємодіють через два світлодіоди. Пристрої необхідно закріпити один навпроти іншого та синхронізувати… Нам це вдалось! Ризик використання подвійного пристрою полягає в тому, що на швидкості зовнішній пристрій може відклеїтись та загубитись… А це вже неприємно, оскільки апарат вартує 20€… А штраф за проїзд без оплати обіцяли в районі 100€… Додам, що в день нашого в’їзду до Білорусі падав дощ, а напередодні Білорусь зазнала атаки стихії – був шквальний вітер та сильний дощ. Отож ми ризикували. Але повертатися не збирались.

Для орієнтації додам, що в Білорусі нещодавно здійснили чергову грошову реформу. Цього разу усі гроші та цінники втратили чотири нулі – 0000. Тому актуальний курс білоруського рубля – це близько 1.9Br/1$ або 2Br/1€. Суми на чеках вже в нових цінах. Хоча в обігу і старі і нові гроші. Але про це іншого разу.

Від міжкордонного переходу Доманове/Макрани ми попрямували до Кобрина. А звідти пряма дорога на Мінськ. Дорога М1/Е30 – платна. При виїзді наш пристрій слухняно пікнув, що дуже нас втішило. Оскільки це означало, що ми все зробили вірно і можемо сміливо їхати далі. Однак самі ж білоруси підказали нам альтернативну безкоштовну дорогу Р2. Отож ми спробували зекономити.

Про високу якість білоруських доріг чули певно усі. Підтверджу на 95%. Дороги дійсно високоякісні. Однак ті ділянки платної дороги М1/Е30, по яких ми проїхали, не кращі від української траси Е40 на відомій мені ділянці від Рівного до Києва. Покриття якісне, ширина переважно у 3 полоси в кожен бік. Асфальт рівний без колій однак покриття чомусь нагадує світлий сірий радянський асфальт, а не жирний чорний на трасі Е40. Розділення зустрічних смуг не постійне. Часто просто метр трави… Вздовж дороги досить мало АЗС. Та навіть ті, які ми зустрічали не дотягують до рівня ОККО чи WOG. За нашими мірками – середнячки на зразок ахметівської parallel або формули. Транспортний потік не надто насичений.

На дорозі ми зустріли маленькі «хитрощі». Ледь не кожен кілометр встановлено знаки обмеження 100км/год та 120км/год для легкових авто. Вздовж траси мало придорожніх кафе. Мало бігбордів та ми не бачили таких шалених розв’язок як в Рівному чи Житомирі. Усі автомобільні вказівники написані на білоруській мові. Однак реклама тотально на російській. Однак про мову окремо.

Більшу частину дороги ми подолали дорогою Р2. Це стара бетонка, покрита асфальтом. Рівень покриття високий, однак гірший аніж на схожій українській дорозі Е373 на ділянці від Любомля до Києва. Місцями дорогу покривають свіжим асфальтом, але якось поспішно і не надто дбайливо. На дорозі свіжа біла розмітка, що дуже приємно. Від Кобрина траса Р2 тягнеться тільки до містечка Столбці. Там траса Р2 виходить просто на платну М2/Е30 і халявити далі не виходить. Хитрощі полягають у тому, що всі свіжі новенькі вказівники «Мінськ» десятки разів «пропонували» нам звернути саме на платну автостраду, яка тягнеться буквально поряд. На трасі Р2 відсутні вказівники «Мінськ». На усій протяжності знаки попереджають, що ми приїдемо тільки до «Стовбців» 🙂 . Цікаво, що безкоштовна траса Р2 не дуже перевантажена, хоча чимало фур, які мусять платити, рухались саме по цій безкоштовній дорозі.

Після Стовбців ми змушені доїхати кілька кілометрів до Мінська по М1/Е30. Прилад пікнув ще декілька разів. В самому місті дороги безкоштовні. На власні очі ми побачили наслідки буревію – близько половини великих бігбордів зламані вітром. Були навіть такі, які вивернуло із бетонним «корінням». Так само із корінням вітер вивернув чимало дерев, безліч поламаних гілок. Тішило те, що бігборди завбачливо розташовані на поважній віддалі від дороги. Тому жоден не ліг на асфальт. Зрештою як і дерева.

В самому Мінську дороги також якісні. Претензій у мене немає. Дороги дуже широкі 3-4-5 смуг в кожен бік. Гарна розмітка. Справні і справжні діодні світлофори в тоненькому корпусі. Дуже якісно виконані знаки вказівників смуг. Практично жодного разу не було проблем із вчасним перешикуванням по смугах.

Відмічу, що на таких широких дорогах складалось враження, що автомобілів на дорогах не надто багато. Наразі жодного разу не спостерігав тисняви чи пробок , як у Києві. Кожен світлофор вдавалось проїхати за один раз.

Від себе додам, що очима я постійно шукав хоча б одне авто із українськими номерами. Зізнаюсь – поки що не знайшов… Певно платні дороги відлякали українців від мандрівок до Білорусі? Чи сильний буревій? Автомобілі із російськими номерами присутні на дорогах, але я б оцінив їхню кількість як мізерну. Можливо через те, що ми рухались переважно по західній частині міста (як правий берег в Києві)? А може причини інші, адже вони звільнені від сплати за дороги… Гортаючи сайт #BelToll я знайшов цікавий момент – посилання на указ Президента Білорусі.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ
10 августа 2015 г. № 349
О внесении изменений и дополнений
в указы Президента Республики Беларусь «про звільнення від оплати за проїзд автомобілів з ДНР/ЛНР», хоча в указі це прописано трохи акуратніше. А саме: «1.4. дополнить пункт 1 Указа Президента Республики Беларусь от 30 августа 2014 г. № 420 «О пребывании граждан Украины в Республике Беларусь» (Национальный правовой Интернет-портал Республики Беларусь, 03.09.2014, 1/15253) подпунктом 1.8 и подстрочными примечаниями к нему следующего содержания: «1.8. от платы за проезд по определенным дорогам Республики Беларусь или на отдельных их участках, в том числе на участках проезда по мостам и иным искусственным сооружениям (далее – платные автомобильные дороги), освобождаются пользователи платной автомобильной дороги*, использующие транспортные средства,
зарегистрированные на территории Донецкой и Луганской областей Украины, с технически допустимой общей массой не более 3,5 тонны и буксируемые ими прицепы**». Нічого особистого, тільки бізнес…може Волині також попросити собі таку пільгу?

Ну і для ілюстрації кілька незаборонених фото.

P.S. додам, що представник #Beltoll пообіцяла повернути гроші за пристрій. Коли повертатимемось в Україну його повинні викупити назад. Також пообіцяли повернути невикористані кошти на рахунку, який ми поповнили із розрахунку на 700км. Welcome в Білорусь, але чомусь так нам не сказав ніхто. «У нас все строго та дуже дорого» – таке ми почули натомість.

P.P.S. Передбачав наявність великої кількості міліції-ДАІ на дорогах платних та безкоштовних. Для мене це здавалось обов’язковим. Однак, наразі…, міліції на дорогах на диво мало. Дуже мало. На трасі не зустріли жодного разу! Тільки фото-бокси. Ймовірно один мене зловив… В самому Мінську міліції в рази менше аніж у Києві. Ну і ті яких бачили на дорогах не сліплять все навколо синім діодним яскравим світлом…

P.P.P.S. Карту платних доріг зобразили так, що безплатних доріг не видно. Однак завдяки GoogleMaps ми їх все ж знайшли :)»

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!