На зорі пасажирської авіації стюардесам доводилося тягати відра з паливом, бити мух і закочувати літаки в ангари. Головний обов’язок сучасного бортпровідника — забезпечувати безпеку пасажирів під час польоту. Крім того, стюарди і стюардеси роблять усе, щоб пасажири відчували себе комфортно. 

Отож в редакції «Володимир Медіа» вирішили згадати деякі цікаві факти з життя людей однієї з найромантичніших професій в світі.

В авіацію ця посада прийшла з моря, а прообразами стали стюарди, що обслуговують океанські лайнери. Причому як окремі фахівці бортпровідники присутні тільки на цивільних літаках. На військових лайнерах за порядком у салоні зазвичай стежить один із членів екіпажу – бортмеханік, технік і т. д.

В наші дні при згадці слова «бортпровідник» уява малює, перш за все, стюардес – високих, струнких і взагалі небесно красивих. Між тим, на зорі пасажирських авіаперевезень їх функції виконували виключно чоловіки, в основному – другі пілоти. Що, однак, було не зовсім правильним з точки зору безпеки польотів. Тому з 1928 року на борт став підніматися третій член екіпажу, відповідальний за пасажирів – стюард. Першою ж країною, що пішла на розширення льотного штату, стала Німеччина.

Що стосується нової для авіації професії «стюардеса» – і, відповідно, допуску жінок на борт як господині судна – то вона з´явилася у 1930 році в Америці. Причому хід цей був, по суті, маркетинговим: в авіакомпаніях розсудили, що молоді привабливі дівчата в якості стюардів не тільки будуть заспокійливо впливати на клієнтів, але й посприяють популяризації пасажирських авіаперевезень. Крім того, дівчата менше важили, а будь-який зайвий кілограм на борту в ті часи мав неабияке значення.

Хто був першою бортпровідницею достовірно невідомо, але більшість дослідників сходяться на думці, що нею стала Еллен Черч. У 1929-му вона, закінчивши курси медсестер і взявши в приватному порядку уроки керування літаком, зуміла переконати компанію Boeing Air Transit в доцільності залучення до роботи жінок-медиків. І 15 травня 1930 року відправилася в свій дебютний рейс із Сан-Франциско в Чикаго. Трохи пізніше з´явилися і перші курси стюардес, на яких підкорювати небо під керівництвом Еллен готувалися вже 8 претенденток із числа медсестер. Загалом, нововведення прижилося і дуже скоро естафету перехопили й інші авіаперевізники.

Слід зазначити, що обов´язки стюардес у ті романтичні часи не обмежувалися наданням медичної допомоги та пригощанням кави. Вони повинні були компостувати квитки, зважувати пасажирів та їх багаж, прибирати в салоні і пілотській кабіні, перевіряти надійність прикріплення пасажирських місць до підлоги, бити мух у салоні, а заодно тягати відра з паливом для дозаправки літака і допомагати персоналу закочувати машину в ангар. Тоді ж були сформовані і перші вимоги до кандидаток у «небесну команду»: диплом медсестри, вік до 25 років, вага не більше 52 кг, зріст не вище 160 сантиметрів, сімейний статус – незаміжня.

Зараз у кожної авіакомпанії свої вимоги до претендентів (а в стюарди нині беруть не лише жінок, але і чоловіків), проте деякі загальні риси можна виділити. Отже, щоб отримати доступ до неба, претендент повинен мати приємну зовнішність, пропорційні риси обличчя, правильний прикус, обличчя без родимок або родимих плям, а також плавну мову і приємний тембр голосу. Відмінне здоров´я і вага в нормі – само собою. Вища освіта вітається. Вік претендентів у стажисти може варіюватися від 19 до 29 років (у деяких компаніях – до 24 років). Прийнятний зріст для молодих людей – від 170 до 190 сантиметрів, для дівчат від 160 до 175 сантиметрів.

Останнім належить стати, по суті, «обличчями компанії», тому в «школі стюардес» із них роблять справжніх господинь судна: вчать правильно подавати їжу, сервірувати візок, обслуговувати пасажирів першого і бізнес-класу. Крім того, даються знання і з психології: ще під час зустрічі і розміщення пасажирів бортпровідники повинні відзначити їх настрій, щоб згодом до кожного знайти індивідуальний підхід. Крім того, стюарди отримують технічну, юридичну та медичну підготовку, а також вчаться гасити пожежі і злагоджено діяти в разі інших надзвичайних ситуацій. Багато операцій доводиться завчати до абсолютного автоматизму.

Слід зазначити, що часто бортпровідники – і, особливо, бортпровідниці – сприймаються пасажирами виключно як обслуговуючий персонал. Але таке ставлення є не правильним. Обслуговування пасажирів – лише рутинні й видимі обов´язки. Головне ж завдання стюардес – простежити, щоб всі добралися до порту призначення живими і здоровими, а в екстреному випадку – забезпечити евакуацію та першу допомогу пасажирам і стати головним помічником екіпажу в салоні літака. Власне, робота бортпровідника і починається не із зустрічі пасажирів, а раніше – з огляду повітряного судна, перевірки його санітарного стану та наявності на борту всіх необхідних аварійно-рятувальних засобів, продуктів харчування та медикаментів.

А іноді їм навіть доводиться буквально сідати за штурвал. Як, наприклад, стюардесі компанії Air Canada у 2008 році, коли у одного з пілотів прямо в польоті проявилися явні ознаки психічного розладу.

Джерело: Коментарі

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!