Днями у Володимир-Волинському історичному музеї імені Омеляна Дверницького відбулося нагородження переможців конкурсу писанкарів пам’яті Єлизавети Богуславської. 

Конкурс було започатковано колективом музею і вперше проведено у 2003 році. Вдруге – у 2012 році, а у 2016 р. – уже втретє учні і студенти принесли в музей свої писанки, виконані як у традиційній техніці, так із елементами новизни. Цьогоріч на конкурс було подано 23 роботи.

Чому конкурс носить ім’я Єлизавети Богуславської? Ця жінка робила прекрасні писанки та інші оригінальні речі. Родина Богуславських – російські дворяни, які оселилася на Волині ще у 19 столітті.

У 1896 році статський радник, голова мирових суддів Володимир-Волинського повіту Григорій Богуславський отримав у володіння маєток Черняків (нині це територія поблизу Нововолинського цегельного заводу). Він був відомий як історик і письменник, написав чимало наукових праць, зокрема «Волинські рукописні Єванглія і Апостоли», яку було видану у 1897р. у Львові. Праця зберігається у фондах Володимир-Волинського історичного музею.

З початком І Світової війни сім’я Богуславських виїхала до Києва, де її голова родини помер у 1918р., а мати з дітьми повертається на Волинь у 1920 році. Частину їх маєтку забрала польська влада і віддала колоністам, а рештки маєтку у 1939 році забрала радянська влада. У 1941р. помирає їхня мати – Лідія Францівна.
Діти – Наталія, Володимир і Єлизавета переживають нацистську окупацію у Володимирі. Наталія згодом виїхала у Ростов- на-Дону. Володимир став ветеринаром, проживав у нашому Володимирі, помер у 1965 році.

Єлизавета Богуславська – людина складної долі: пережила дві світові війни, революцію, втрату батьків, опікувалася дітьми-сиротами прийомної доньки свого брата, тому не влаштувала особистого життя. На старість залишилася самотньою, отримувала мізерну пенсію, але не втратила інтересу до життя і людей, займалася творчістю. Єлизавета Григорівна малювала аквареллю, вишивала, моделювала і шила одяг, займалася ажурним в’язанням і штучними квітами. Особливого успіху досягла у розписуванні великодніх писанок.
Її писанки були чи не в кожній володимирській оселі, ними не христосувалися, а берегли як найціннішу реліквію. Для російського доброчинного товариства, яке діяло в місті, вона безкоштовно виготовляла маскарадні костюми (дітям).
Найбільшою нагородою для мисткині були щасливі дитячі обличчя. Дітки любили цю жінку і горнулися до неї. Тож Єлизавета Богуславська залишила по собі добрий слід на Землі. Померла у 1978 році і була похована на Ладомирському цвинтарі у Володимирі-Волинському.

Цього року на конкурс найбільшу кількість творчих робіт подали студенти Володимир-Волинського педагогічного коледжу імені А.Кримського, де вже багато років працює зразкова студія писанкарства «Писанки княжого граду», якою опікуються талановиті педагоги, майстри народної творчості Леся Мартинюк і Оксана Білик. Їхні студенти стали переможцями: Василина Троцюк зайняла 1 місце, Наталія Подзізей – друге і Максим Федорук – третє.

Серед учнів міських шкіл 1 місце посіла гімназистка Ольга Білик, на другому місці Софія Тарасюк з середньої школи № 5, третє місце розділили Наталія Яківчук з гімназії і Ірина Музичук з середньої школи № 1. Переможці отримали дипломи і грошові премії відділу культури і туризму міськвиконкому, а також матеріально заохочені нагородами від міської організації політичної партії «Батьківщина».

Писанки, виконані руками творчої молоді, експонуються у виставковій залі Володимир-Волинського історичного музею.
Приємно, що прадавнє мистецтво писанкарства продовжує жити і в 21 столітті.

Текст: Богдан Янович
Фото: Роман Яківчук

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!