Олені Груцькій виповнилося 25 років. Дівчина хотіла б зустріти цей ювілей за святковим столом, із рідними і друзями, але цій родині не до свята.

Про це йдеться на сайті Волинські новини.


Бужанівці втирають сльози, розповідаючи про Груцьких. Не знають, кого більше жалувати: чи хвору Оленку і її маму Катерину, чи батька Володимира, який заробляє гроші, щоб вгамувати біду і не знає спочинку. Його 79-річна теща Галина Максимівна замість відпочити у поважній старості, теж змушена тягнути своїми руками і жіночу, і чоловічу роботу.

Спершу з року у рік, а відтак і з дня у день усе важче й важче ставало ходити Оленчиній мамі.

«Востаннє матуся, спираючись на руку тата, прийшла у 2008 році до мене на випускний вечір на шкільне подвір’я. Потім ще пройшла декілька курсів лікування у обласній лікарні, але розсіяний склероз таки відібрав у неї силу. Вона зараз відпочиває, а так все більше рухається в інвалідному візку, все рідше наважується підійматися», – безутішна донька розповідає про 45-річну безпорадну маму.

П’ять років тому Оленці, яка саме закінчила Горохівський сільськогосподарський коледж ЛНАУ і мріяла стати успішним комерсантом, насамперед задля того, щоб вилікувати маму, раптово стало зле. На шиї у дівчини з’явилася гуля, яку вона сама собі назвала «свинкою», але народні методи лікування не допомогли, до того ж одного жовтневого дня у неї різко понизився тиск.

«Тоді мені всі аналізи зробила лаборант Дана Калахан, вона, певно, у всьому районі робить їх найкраще, та вони були дуже погані», – пригадує Олена. А тоді, дивлячись кудись удаль, монотонно розповідає про те, що довелося пережити за минулі п’ять літ натомість щасливої неповторної юності.

Із Горохівської ЦРЛ лікар-гематолог Неоніла Сергєєва негайно відправила пацієнтку у лікарню в Боголюби, а там встановили шокуючий важкістю діагноз – лімфома Ходжкіна. Після цього були численні курси хіміотерапії, опромінення в Рівному, припалювання лімфовузлів радіацією. Після кожної дози лікування Олену виписували додому, там їй ставало легше, але ненадовго, бо менш як за півроку відбувся рецидив.


25 січня 2013 року за направленням лікаря Вадима Шиманського Олену обстежили спеціалісти Київського центру ядерної медицини та променевої діагностики. Тоді вона теж відчувала полегшення, та вже через місяць фельдшер Бужанівської амбулаторії Надія Новосад знову бігла до будинку Груцьких, де від чергового приступу знемагала Оленка.

«Бідолашну за лічені хвилини з ніг звалює зниження артеріального тиску. Добре, що встигає зателефонувати», – розповідає пані Надія.

«Оленко, де берете гроші на лікування? Скільки їх потрібно, скажімо, на курс хіміотерапії?» – від цього запитання дівчина ніяковіє і ще більше засмучується, адже татові і бабусі доводиться важко працювати, а сама вона навіть не в силі приготувати обід чи сніданок.

Всі гроші, які господар приносить у дім, ідуть на ліки. На один курс хіміотерапії їх потрібно від 7 до 9 тисяч гривень. Місяць тому Олена потратила їх до 10 тисяч. На продаж іде все, що вирощує Володимир Васильович. У цій хаті гроші не витрачають на одяг чи меблі. Купляють найнеобхідніше. Допомагають милосердні односельці. Жінки йдуть від хати до хати, щоб хоча б Олені зібрати гроші на лікування.«Лікарі кажуть, що у мене сильний організм, що швидко відновлюється мікрофлора, що допомогти мені зможе пересадка спинного мозку, але вона ще рік тому вартувала 150 тисяч гривень. Я вже втратила надію», – жахає відповідь молодої дівчини.

Сім’я немає грошей, щоб врятувати життя доньки і матері. Тож всіх небайдужих людей просять допомогти.

Картковий рахунок у ПриватБанку 4149497833731559.

Для зарахування з інших банків: р/р 29244825509100,

МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570,

призначення – на лікування сестри, Груцький Петро Володимирович, ІПН 3444701635, номер картки 4149497833731559.

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!