Мало хто знає, але у квітні міжнародна спільнота відзначає Міжнародний день ромів. Цю дату започатковали на конгресі ромів  усього світу 8 квітня 1971 році в Лондоні.  Мета відзначення Міжнародного дня ромів -привернення уваги до самобутньої культури  народу, перша згадка про який з’явилась у 1501 році, коли ромський вожак Василь отримав охоронну грамоту від литовського князя Олександра Казимировича.

У цей день по всьому світу, за традицією, запалюють мільйони свічок, як символ єдності ромського  народу і тисячі яскравих віночків опускають на воду, щоб вони спливали  бурними водами річок, нагадуючи тим, хто їх бачить з берегів, про нелегку долю народу, вічного блукальця без історичної батьківщини.

За підрахунками експертів Ради Європи, на території 47 країн – членів цієї організації нині проживає від 8 до 12 мільйонів ромів. У Румунії, Болгарії, Угорщині, Сербії, Словаччині, Македонії кількість ромського населення сягає майже 10%. Протягом усієї історії свого співіснування з народами тих країн, де традиційно мешкали осідлі роми, ці сім’ї завжди були надзвичайно бідними. Саме серед них був найвищий рівень безробіття, неписьменності, а середньостатистична тривалість життя ромів і зараз приблизно на десять років менша, ніж у їхніх співгромадян інших національностей.

Як стверджує звіт Amnesty International «Ми просимо справедливості»: неспроможність Європи захистити ромів від расистського насильства», який опублікований 8 квітня 2014 року, дискримінація, примусові виселення, сегрегація та освіта, нижча від визнаних стандартів, є звичайними явищами в багатьох країнах. Європейські держави не в змозі приборкати, а в деяких випадках навіть підігрівають дискримінаційні настрої, залякування і насильство щодо ромів. Зокрема, чеські футболісти часом не хочуть грати із ромськими гравцями. У румунському місті Бая-Маре стоїть мур, який відділяє ромську дільницю від решти міста, а бургомістр, котрий відмовився знести стіну, має велику підтримку серед мешканців. В Словаччині такі ж стіни в останні роки з’явилися у кільканадцятьох місцевостях. Мешканці говорять, що роми, зокрема, жебракують, крадуть електроенергію та не платять за послугу використання води.

За даними Всеукраїнського перепису 2001 року, чисельність ромської спільноти в Україні становить 47,6 тис. осіб (0,1 відсоток населення країни), проте ромські неурядові організації називають кількість від 150 до 400 тисяч. Найбільшими місцями поселення ромів є: Закарпатська – близько 14,5 тис. ромів (до 30 відсотків українських ромів), Одеська, Полтавська,Черкаська, Донецька, Дніпропетровська, Хар-ківська та Чернівецька області.

Соціально-економічне становище ромів в Україні є значно гіршим у порівнянні з іншими громадянинами країни в цілому. Проблеми ромів України зумовлені комплексом соціально-економічних причин: їх освітній рівень залишається найнижчим, що зумовлює високий рівень безробіття (більш ніж 54% ромів не мають роботи), лише 3,5% ромів отримують пенсії. За рік війни на сході України за даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, що ґрунтуються, в свою чергу, на відомостях, отриманих від ромських неурядових організацій України, кількість ромів, які залишили місця колишнього проживання в зоні бойових дій, оцінюється приблизно в 6 000 осіб. Роми, які виїхали із зони АТО на територію Росії, відчувають подвійну дискримінацію – як представники ромської меншини і як біженці з України. Понад 55% ромів – переселенців в інші регіони України не реєструються як внутрішньо переміщені особи через страх конфіскації їх майна поліцією чи іншими органами влади. Також люди бояться бути затриманими та підданими жорстокому поводженню з боку правоохоронних органів через відсутність документів.

У 2003 – 2006 рр. в Україні (вперше на пострадянському просторі) реалізовувалась (хоча і в дуже неповному обсязі) «Програма державної підтримки національно-духовного відродження ромів до 2006 року», спрямована на інтеграцію ромської громади до українського суспільства. Вступив також у дію наказ Міністерства охорони здоров’я від 19 листопада 2003 року у частині організації медично-санітарного забезпечення ромського населення. А на Закарпатті кілька років тому, впродовж кількох років діяла обласна цільова програма «Ромське населення» .

Долею волинських ромів здебільшого переймається Волинська громадська організація «Терне Рома». Цю організацію представляє на Володимирщині мешканець Володимира-Волинського Іван Стоянович.

Саме з ним ми вирішили поспілкуватисяч на тему соціальної адаптації володимирських ромів та розвитку їх культурно-освітнього рівня.

– Іване, часто ви зустрічаєтеся із представниками влади задля вирішення нагальних питань ваших земляків?

– Офіційно зустрічі проводяться вкрай рідко, здається десь років чотири тому проводився круглий стіл у райдержадміністрації, де були представники Конгресу ромів України, нашої громадської організації «Терне Рома». Через те, що такі зустрічі проводяться вкрай рідко, проблем у ромів назріває чимало і вирішувати їх доводиться нам самим.

Дійсно, проблем у місцевих ромів чимало. Зокрема, ні для кого не секрет, що значна частина циганського населення не є письменною та чимало ромів не мають документів, які б посвідчували їх особу. Певні стереотипи, які побутують серед населення щодо цієї народності, роблять навчання дітей ромів у школах іноді просто нестерпним. Дітей принижують однолітки, а вчителі просто не приділяють їм належної уваги. Після такого діти навідріз відмовляються відвідувати навчальні заклади. Окремо можна виділити й проблеми паспортизації ромів у Володимир-Волинському районі. І витоки проблеми ідентифікації ромів мають початок ще з самого народження, адже матері звертаються у пологові будинки зазвичай без документів. Відтак, згодом їм важко отримати свідоцтв про народження дитини.

– Ромам часто закидають, що вони не хочуть працювати. Можете сказати скільки місцевих ромів офіційно працевлаштовані?

– Зараз часи трохи змінилися. Кожен нормальний батько чи син мусить заробляти для своєї родини. Стосовно офіційного працевлаштування своїх земляків на підприємствах міста нічого не можу сказати, бо не наводив справки. Проте знаю, що чимало моїх земляків перебивається тимчасовими заробітками, їздить до сусідньої Польщі. Ви ж знаєте, що більшість ромів не мають належної освіти, а без цього дуже важко знайти роботу. Хоча в нас є родини у Володимирі де діти ромів навчаються у вузах.

– Останнім часом працівники Володимир-Волинського ТМО все частіше скаржаться на не зовсім коректну поведінку ромів, які звертаються за наданням невідкладної медичної допомоги, або ж перебувають на стаціонарному лікуванні. Медики кажуть, що мало того що вони не дотримуються лікарняного режиму та самовільно припиняють курс лікування, вони ще й з неповагою відносяться до медичних працівників.

– Ви ж повинні розуміти, що не можна міряти всіх однією міркою, – пояснює Іван, – Так і серед ромів є і такі, адже все залежить від виховання. Ми намагаємося вплинути на подібні ситуації, розмовляємо з людьми, пробуємо з´ясувати у чому корінь проблеми.

– Правоохоронці нарікають, що дуже часто роми нехтують законом, а ще більше ромів притягується до адміністративної відповідальності. Що скажете з цього приводу?

– Якщо ви поцікавитеся статистикою, то за останні роки таких правопорушень, скоєних представниками ромської національності, фіксується значно менше. Ще раз повторюю: слід багатьом усвідомити, що серед ромів є порядні люди та порядні сім´ї, які шанують та поважають закони країни в якій вони проживають. Ми вважаємо себе українськими ромами тому поважаємо країну в якій живемо, її мову, віросповідання.

– Останнім часом все частіше дівчата українки виходять заміж за ромів. Як ставляться до цього роми? Як вони приймають цих жінок?

– Більше того я вам скажу, що чимало наших ромських парубків стають зятями в українських сім´ях. Зараз до цього всі ставляться нормально, не те що колись. Головне, щоб дівчина шанувала наші звичаї та з повагою відносилася до батьків. Те саме можу сказати й по відношенню наших ромських парубків-зятів.

Як розповів мені Іван Стоянович, у найближчих планах представників ромської громади – забезпечення належної юридичної та правової підтримки ромів. Дещо раніше вже повідоомлялося, що ініціативу ромів підтримав Міжнародний благодійний фонд «Відродження», отож є надія, що уже найближчим часом роми зможуть допомогти своїм братам по крові. Звісно, при активній підтримці владних структур.

Було б непогано, якби представники ромської національності частіше зустрічалися із представниками органів влади задля обговорення наболілих питань. І не відкладали все на потім…Тоді б жодна сторона не могла звинуватити одна одну у бездіяльності.

 

 

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!