Наше місто є надто комфортним для різноманітного бізнесу, у тому числі й для базарної торгівлі. У нас працює аж три ринки, де можна купити усе необхідне для свого існування. І навіть не потрібно морочити голови, де що купити, бо практично, на кожному з усіх трьох можна одночасно придбати не тільки капустину або кусень м’яса, а й одежину або пантофлі до сезону. Це дуже зручно для кожного з нас. Ось тільки чи мають ті зручності самі торговці – питання інше. Саме це ми й вирішили для себе з’ясувати. Для того вирушили до речового ринку, що обабіч автостанції, який носить назву комунальне підприємство «Речовий ринок».

Перед тим, як поспілкуватися із представниками адміністрації, пройшлися рядами і помітили, що кожен господар торгової площі ліпить свого контейнера як хоче. В одного може бути ламаний дах, а в іншого – ледь пологий. В одного він довший, а в другого – коротший. Якась така виходить асиметрія, що не вписується в жодні архітектурні рамки та естетичний зовнішній вигляд ринку. Завітавши до господині одного із таких контейнерів, спершу поцікавилися про орендну плату. Як зазначила пані Валентина, у неї великий за площею контейнер, тому вона платить щомісяця адміністрації ринку 450 гривень. На запитання, чи це багато, вона відповіла: «Нормально, аби не гірше». Стосовно покращення умов, співрозмовниця, посміхаючись, сказала що з кожним роком ринок таки видозмінюється у кращу сторону. Ось, звернула увагу жінка, навіть бруківку виклали там, де довгий час була яма та стояла вода.

У той день ми нарахували більше десятка зачинених торгових контейнерів, хоча погода була теплою та сонячною. То у чому ж причина? Адже ще років зо два тому там взагалі не можна було не тільки місце в оренду взяти, а й контейнера купити!  Вирішили поспілкуватися із керівником  ринку Сергієм Крищуком. Після кількох фраз знайомства почули у відповідь: «А, правда, гарний у нас речовий ринок?!». Ніде правди діти, – нинішній вигляд ринку аж ніяк не можна зрівняти з тією хаотичною торгівлею із лотків, прилавків та, навіть, з асфальту. Але, те архітектурне «що хочу, то творю», таки додає ложку дьогтю в бочку з медом.

З інформації керівника та бухгалтера  нам вдалося дізнатися, що на території речового ринку розмістилося 289 контейнерів, з яких 80 відсотків – незначна площа, тобто по 4 квадратних метри. Орендна плата, як виявилося, була переглянута тільки на початку нинішнього року у бік збільшення, хоча й незначного – лише на 5 гривень. Звісно, енергоносії, заробітні плати та податки пішли вгору, тому це підвищення орендної плати було, як зазначила бухгалтер пані Алла, вимушеним кроком. Тим більше, що ринок належить до комунального власності та ще й на госпрозрахунку. Тому без погодження із міською владою, практично, тут не роблять жодного кроку.

Якщо говорити про торгові місця, то зі всієї кількості контейнерів, 13 пристосовано під склади товару. 2 контейнери взагалі замкнуті, а їх господарі виїхали з міста. Крім того, в середньому 30 торгових павільйони нині закриті. Причин багато, але найпершою є та, що покупців стало набагато менше, бо при нинішніх скудних доходах та падінні гривні купівельна спроможність тих, хто час від часу навідувався на ринок, суттєво зменшилася.

На запитання «а куди ж витрачається орендна плата?», почули у відповідь таке: в основному на заробітну плату, податки та енергоносії. Щось більшого адміністрації не вдається зробити. По-перше, територія ринку перебуває у комунальній власності, тому основний дохід та завдання керівництва ринку – здача її в оренду. Хоче підприємець, аби дощ не намочив і не зіпрсував йому товар, – монтує собі дашок. Хоче, аби було все компактно і комфортно – встановлює сучасні стелажі, полички. Все за свій кошт.

Але ж на кожному нормальному ринку, скажете ви, повинна бути вбиральня, підведений водогін та, відповідно, каналізація. Цього, як з’ясувалося, на речовому ринку немає. І все тому, що він розташований в історичній частині міста, акурат під валами. І поки що дозволу на таке благо цівілізації ніхто не дасть. Звісно, йде розмова (більше 20 років) про перенесення речового ринку, навіть у Генеральному плані міста це передбачено. Проте, до цього ще руки не дійшлита й кошти не дозволили.

Якось так. Враження від торгівлі, самого вигляду ринку та його благоустрою  залишилися задовільні. Але до цього уже звикли підприємці, тому навіть не зважають на ті незручності, які нині існують. Кожен торгує, бо хоче вижити. Як продавець, так і саме комунальне підприємство. Тому судити та критикувати у нинішній час економічної скрути просто язик не повертається.

Людмила Гнатюк

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!