У наш час все частіше можна стати свідком подій, подібних до тих що описуються у «Кайдашевій сім’ї», коли за межу чи грушку на межі, брат брата ладен убити. Нічого дивного, скаже більшість, адже земля поступово стає товаром, за який згодом можна буде отримати непогану суму. Ось тому й народжуються подібні суперечки, іноді цілі війни між сусідами та, навіть, родичами.

Місцеві активісти з´єднання борців «За справедливість» вирішили розтлумачити деякі пункти земельного законодавства, які, надіємося, можуть стати у нагоді нашим читачам. Отож, як пояснюють активісти, кожен із тих, хто отримав на руки акт на право власності на земельну ділянку, несе відповідальність за  дотримання правил добросусідства. І йдеться не тільки про одноосібників, а й про фермерські господарства. Однак далеко не кожен землевласник чи землекористувач знає про цей обов’язок. У кінцевому результаті, між власниками сусідніх земельних ділянок виникають спори, вирішення яких може зайтягнутися на кілька років. Втрачаються добросусідські відносини і давні друзі перетворюються на запеклих ворогів.

-Ми постараємося стисло подати декілька порад аби убезпечити людей від подальшої судової тяганини та негативних наслідків, – продовжують активісти. – Отож, земельні відносини регулює Земельний кодекс України. Стаття 103 Кодексу передбачає, що власники та землекористувачі земельних ділянок мають обирати способи використання земельних ділянок, відповідно до їхнього цільового призначення, за яких власникам і землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей, і які не перешкоджають їм використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням.

До категорії незручностей належать: зелені насадження (кущі та дерева), які ростуть на сусідній земельній ділянці або ж на межі земельних ділянок. Дерева здатні створювати тінь, а кущі – розростатися, що в подальшому одному із власників сусідньої ділянки стане на заваді у  вирощуванні сільськогосподарських культур.

Стаття 105 ЗКУ передбачає право власників та землекористувачів земельних ділянок відрізати корені та гілки дерев і кущів, які проникають з сусідньої земельної ділянки у випадку, якщо таке проникнення є перепоною для використання земельної ділянки.  У той же час положення кодексу не дають права власникам на самовільне знищення зелених насаджень, які проникають із сусідньої ділянки. Той, хто самовільно знищив чи пошкодив сусідські дерева, несе  цивільну відповідальність (відшкодування в повному обсязі збитків). Адміністративна відповідальність настає у тому випадку, коли  були пошкоджені насадження, розміщені на суміжній земельній ділянці державної чи комунальної власності. В такому випадку також можуть зобов´язати в грошовому еквіваленті відшкодувати заподіяну шкоду.

Може виникнути ситуація, коли є потреба у знесенні дерев, розміщених на межі сусідніх земельних ділянок. Відповідно до статті 109 ЗКУ, такі дерева, а також їх плоди, належать власникам сусідніх ділянок у рівних частинах і кожен з сусідів має право вимагати ліквідувати такі дерева. Витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах (крім випадку, коли один із сусідів відмовляється від своїх прав на дерево).

Із добросусідством  ми розібралися. Тепер переходимо до межових знаків. Все частіше межі стають причиною сусідських спорів та неприязні. Земельні ділянки, які будуть використовуватися їхніми власниками самостійно, закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо. Земельні ділянки, які будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками встановленого зразка лише по периметру єдиного масиву.

Стаття 106 ЗКУ визначає, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяти встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Врегулювання конфліктів через межі – у компетенції органів місцевого самоврядування, в яких повинна діяти погоджувальна комісія зі спірних питань. Її робота регулюється статтями 158 і 159 Земельного кодексу України.  Члени комісії (нерідко це депутати місцевих рад) приходять за вказаною адресою, вивчають проблему, пропонують кілька варіантів її вирішення. До речі, і протилежна сторона спору повинна бути присутньою на таких зустрічах.

Якщо ж конфліктуюча сторона не з’явиться на засідання комісії, то при повторному розгляді земельного спору це не зупиняє процес прийняття рішення. Не влаштовують варіанти, запропоновані комісією, – тоді у суд. Окрім того, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Дуже часто об’єктом спору між сусідами є зелені насадження. То тінь падає на земельну ділянку, то коріння виходять за межу, то врожай не можуть поділити. Щоб такого не було, наведемо декілька норм. Відповідно до вимог державних будівельних норм  встановлені наступні відстані для зелених насаджень: від стін будинків та споруд до осі дерев встановлена відстань 5 м, для кущів – 1,5 м; від межі сусідньої ділянки до осі дерев відстань повинна становити 3 м, для кущів – 1 м.  Гілки дерев та кущів не повинні перетинати меж сусідніх ділянок.

– Найголовніше у цьому всьому є те, що жодне деревце або ж межа не повинні ставати каменем спотикання у добросусідських відносинах, – наголошують борці «За справедливість» . – Краще дотримуватися законодавства, а коли виникають якісь непорозуміння, краще все обговорити та домовитися. Бо судова тяганина є крайньою мірою і навіть судове рішення не завжди помирить сусідів.

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!