У Володимир-Волинському районі вже намітилося дві об’єднані територіальні громади: Устилузька та Зимненська. Звісно, процес становлення нової самоврядної структури (до якої роиєдналося по кілька громад) відбувається неспішно – громади вчаться господарювати по-новому. Незважаючи на скудне фінансування, гловам об’єднаних громад потрібно формувати штат та потихеньку звикати до того, що вся відповідальність за приєднані громади лягає саме на їхні плечі. Розбита дорога на Островок – Зимненському голові треба думати, звідки вкраяти кошти на її ремонт. У Лудині на водонапірній башті згорів насос – Устилузькому голові треба кумекати, де ж його взяти, аби відновити водопостачання. Отож, проблем чимало.

Саме тому вирішили домовитися про зустріч із Устилузьким міським головою Віктором Поліщуком. Запитань накопилося чимало, тому якраз на часі невеличке актуальне інтерв’ю з мером міста, що знаходиться на кордоні з Євросоюзом.  Хотілося почути від голови про подальші плани, проекти та проблеми… Двічі домовлялися про зустріч, двічі почули відмову. Спочатку почули, що шалений темп проходження організаційних процесів, кількаденний курс обміну досвідом із поляками, формування штатів та ряд інших важливих питань, просто вимотують фізично. Ми теж ж люди, теж втомлюємося, тому зрозуміли, зачекали і зателефонували вруге до Віктора Ростиславовича, саме тоді, коли було обумовлено. Але на цей раз знову відчули відмову. Бачте, секретар міської ради Людмила Касьян поїхала до Володимира Гройсмана на зустріч і міський голова повідомив, що, можливо, наша зустріч відбудеться тоді, коли вона повернеться. Ввійшли у положення, зрозуміли, з часом зателефонували знову. Міський голова вже поїхав до Луцька.

шшшшш1

На фоні цієї хатинки можна знімати сюжет, ніби з окупованого ДОНБАСУ

222222

Ось така ошатна будівля стоїть в самісінькому центрі міста

іііііі8

А так борються із сміттям у…самісінькому центрі міста

 

Після цього ми вирішили, що з нами просто не хочуть розмовляти. Отож, зустріч, яка від сили зайняла б якихось півгодини, так і не відбулася. Зважаючи на це, ми самостійно вирішили донести до читача усе те, що вдалося побачити самим. То ж даруйте, Вікторе Ростиславовичу, якщо викладене у цій статті вам не сподобається.

Устилуг змінюється із кожним роком. На жаль, не в кращу сторону. Із ошатного міста він перетворюється у велику вигрібну яму та величезне сміттєзвалище. Туристи тут гості не часті, незважаючи навіть на те що в місті діє єдина у світі  унікальна садиба-музей композитора зі світовим іменем – Ігоря Стравінського.

Почнемо із того, що зазвичай зустрічає гостей міста, з автостанції. Там із самісінького ранку і впродовж доби шикуються автомобілі, пасажири яких у магазині, що поряд,  скуповують цигарки та алкоголь для продажу в Польщі. Рейсовим автобусам – немає де зупинитися. А сміття навколо скільки?! Заповнені усілякими відходами картонні коробки, сміттєві баки, пляшки з різних напоїв. Плац біля магазину нагадує автосалон добре потріпаних автомобілів. Там вже було кілька ДТП, проте, ніхто на це не зважає. Регулювати рух та контролювати безпеку на дорогах міста повинні відповідні структури, які, на нашу думку,  мали б  в числі перших формуватися в штаті міської ради.

Вбиральня біля автостанції. Від нех залишилася тільки назва: двері зірвані, все поламано, саме ж приміщення закидане мало не доверху сміттям. Тому справляти нужду вояжери ходять де попало, здебільшого за магазинчик що поряд. І не дивно що навколо цих споруд ( в центрі міста!) купи лайна та іншого непотребу. Цікаво, а чим займається відділ житлово-комунального господарства? Центральну вулицю вже немає кому мести, бо до максимуму поскорочували двірників.  Майстер у штаті є, а двірників не вистачає. Парадокс!? А куди вивозиться з усього міста сміття? Сміттєзвалища, як такого, у місті немає. Хтось сміття спалює у себе на обійсті, а хтось у мішок та – за місто.

Водовідведення. По-простому каналізація. Після газифікації, це мав би бути перший проект, на розробку та фінансування якого потрібно було кинути максимум зусиль та знань. Централізованого водовідведення у місті ж немає! Нині біля кожного будинку по одній,  а де й по дві вигрібні ями, помиї та фекалії з яких просочуються в грунт, зливаються з ґрунтовими водами. Ще кілька років тому на сесії районної ради головний санітарний лікар Валерій Онищук попередив: Устилугу загрожує екологічна катастрофа, бо через декілька років місто нагадуватиме одну велику вигрібну яму. А це загроза якості питної води. Освітлення. Його практично немає. Ні по вулицях, ні на підходах до школи. Навіть ті  світильники, які самостійно встановили жителі біля своїх садиб, світять не більше двох-трьох разів на місяць. Темнота і морок. І це у місті, яке розташоване на кордоні з Європою. Посередині  міста –  хатина, на фоні якої можна сміливо знімати сюжет про розбомблений Донбас. Хіба так має виглядати  центральна вулиця, яка сполучає місто із Європою?

Ні Гройсман, ні Президент не вирішать того, що повинні організувати ті, кого обрала громада.

Асфальтування вулиць. У жодній країні світу немає такої технології асфальтування доріг. До того ж і ці роботи не завжди доводять докінця і залишають недоробленим на подальші кілька років. Навіть, коли щось і робиться, немає жодного представника міської влади, який хоча б проконтролював якість виконаних робіт. Згодом вибиваються ями, розповзається грунт і  дорога набуває першопочаткового стану. А кошти  закопані в болото – немалі. Зливів на асфальтованих вулицях теж немає, після рясних дощів – вода по коліна.

І насамкінець. Оптимізація. Заклади культури нас менш за все цікавлять, бо по селах від них тільки залишилася напівзруйновані хатинки та півставки для завідуючого клубом. Та й бібліотеки  вже себе відживають. Подейкують, що в об’єднаній громаді мають закрити три школи до першого вересня: в Рогожанах, Лудині та Стенжаричах. Чим цих діток збираються  довозити до іншого навчального закладу? І чому громада не виявить бажання першою профінансувати  проїзд  пільговиків, направивши цільову субвенцію хоча б АТП -10707? Представники міської ради хоча б раз проїхали у маршрутці та послухали як відміну пільг на перевезення коментують пенсіонери. Старенькі слів не добирають, кажуть, втомилися терпіти і злидарювати.

Ось ці кілька запитань, які так хотілося поставити устилузькому міському голові. Можливо, він би більш детально розповів про кожну проблему, як її планують вирішувати, як його оновлена команда досягатиме в роботі позитивних результатів? Шкода, що ми так і не навчилися реально оцінювати свої сили. Постійно десь у хмарах витаємо, думаємо, що дядько з Києва постійно нам даватиме  гроші….

Мілана Святоцька

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!