15 лютого ми відзначаємо свято Стрітення Господнього. Празник увійшов у християнський календар ще в IV столітті. Невдовзі з’явилась і традиція освячувати свічки цього дня. Звідки вона походить, як зберігати стрітенські свічки та коли запалювати?

Чому ж саме на Стрітення ми освячуємо свічки?

Є декілька версій. За однією з них, так у Стародавньому Римі намагалися побороти язичництво. На противагу грішним ритуалам почали організовувати походи з освяченими свічками. Христос є світлом. А запалена свічка нагадує нам про це. Бо так, як цей вогонь світить у темряві, освічує наші душі Ісус. В Україну ця традиція прийшла в часи київського митрополита Петра Могили. Освячення свічок відбувається після літургії, коли священик зачитує спеціальну молитву.

Але ця свічка, після освячення, не повинна поповнити колекції зі свічок, освячених в різні роки. Використовуйте її щодня, наприклад, коли молитесь усією сім’єю чи читаєте Святе Письмо.

Люди називають стрітенську свічку оберегом. Чому? Та тому що диявол боїться всього, що було освячене. Запаливши із вірою в серці стрітенську свічку, промовивши молитву, людина отримує різні ласки від Господа. У народі заведено запалювати її у час негоди або у дні, коли в сім’ї якісь негаразди. Якщо ви не використали свічку, то можете її подарувати тому, хто її не має. Однак в жодному разі її не можна викидати. Адже ця річ була освячена, а отже, вимагає шанобливого ставлення.

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!